Договір між росією і Іраном: як дві держави-ізгоя "кидають" один одного

17 січня президенти тосії та Ірану Володимир путін і Масуд Пезешкіан підписали у москві договір про всеосяжне стратегічне партнерство. Текст цього договору досі офіційно не був оприлюднений. Інформація про нього збирається з заяв офіційних осіб та повідомлень ЗМІ. Однак, на основі доступних даних, можна зробити певні висновки:

Ключові аспекти договору:

• Всеосяжний характер: Договір з 47 статей охоплює широкий спектр сфер співпраці, включаючи політику, економіку, торгівлю, енергетику, військово-технічне співробітництво, транспорт, логістику та гуманітарну сферу.
• Військова складова: Одним з ключових елементів договору є посилення військового співробітництва. За деякими даними, договір передбачає надання військової та іншої допомоги однією країною іншій "всіма наявними в її розпорядженні засобами" у разі збройного нападу. Проте, важливо зазначити, що деякі джерела вказують на відсутність положення про взаємну оборону, що може свідчити про обмеженість військових зобов'язань.
• Економічна співпраця: Договір спрямований на розширення торговельно-економічних зв'язків між двома країнами, зокрема в галузі енергетики, транспорту та логістики. Це може включати спільні проекти в нафтогазовій сфері, розвиток транспортних коридорів та інші ініціативи.
• Ядерна співпраця: росія може передати Ірану ті чи інші військові та цивільні ядерні технології в обмін на постачання з Ірану різноманітного звичайного озброєння - наприклад, тих же ударних дронів типу "шахед".
• Геополітичний контекст: Підписання договору відбувається на тлі міжнародної ізоляції росії внаслідок війни в Україні та санкцій, а також під тиском санкцій, що діють проти Ірану. Обидві країни прагнуть зміцнити свої позиції в протистоянні з Заходом та створити, як думають їх лідери, "альтернативний полюс сили".
• Термін дії: Договір укладено на 20 років, що свідчить про довгостроковий характер стратегічного партнерства між росією та Іраном.

Протиріччя між Іраном і росією

Підписаний договір відразу має потенційні протиріччя між Іраном та росією.

Зокрема, Іран визнає територію росії лише у її міжнародно визнаних кордонах. Тобто, Іран відмовляється вважати окуповані українські території у Криму, Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях "російськими", незважаючи на те, що росія на рівні своєї внутрішньої політики анексувала окуповані території. Це пов'язане з тим, що Іран намагається шляхом перемовин з країнами Заходу хоч якось послабити санкційний режим та не йде на таке відкрите нехтування міжнародним правом, як це робить росія.

Водночас, росія відмовилася від військової підтримки Ірану у разі нападу на нього іншої держави. Тобто, у цілком реальному випадку військової операції проти Ірану з боку США, блоку НАТО чи Ізраїлю - росія не буде відкрито виступати як союзник Ірану. Адже росія не має можливостей для військової допомоги іншим державам на тлі її перенапруження через неспроможність перемогти Україну та величезних втрат у військовій техніці, завантаження військової промисловості і деградації економіки через санкції. 

Також у Ірані чудово розуміють ненадійність росії як союзника, що підтверджено досвідом підтримки росією Вірменії у її протистоянням з Азербайджаном (коли росія не надала ту допомогу, яку була зобов'язана надати згідно з ОДКБ) та підтримки росією режиму Башара Асада у Сирії (росія декларувала допомогу, але фактично російські сили у Сирії нічого не зробили для підтримки Асада).

Порівняння з іншими угодами росії:

Важливо зазначити, що росія має аналогічні угоди про "всеосяжне стратегічне партнерство" з іншими країнами, зокрема з КНДР. Це свідчить про тенденцію росії до формування альянсів з країнами, що перебувають під санкціями або в конфронтації з Заходом. Тобто, держави-ізгої та держави-агресори так чи інакше групуються навколо росії.

Потенційні наслідки:

• Посилення військової співпраці: Договір може призвести до збільшення поставок іранської зброї до росії, що може ускладнити ситуацію на фронті в Україні. Також можлива активізація військової співпраці в інших регіонах, де росія та Іран мають спільні інтереси.
• Зміцнення економічних зв'язків: Розширення економічної співпраці може допомогти обом країнам частково компенсувати втрати від санкцій. Проте, масштаби цієї компенсації залишаються під питанням.
• Посилення геополітичної напруженості: Формування російсько-іранського альянсу може призвести до подальшого загострення відносин з Заходом та посилення геополітичної напруженості в регіоні.
• Обмеження ефективності: Ефективність договору залежатиме від здатності обох країн реалізувати досягнуті домовленості на практиці. Існуючі економічні та політичні проблеми можуть стати на заваді повноцінній реалізації потенціалу співпраці.

Договір про всеосяжне стратегічне партнерство між росією та Іраном є важливим геополітичним кроком, що свідчить про їх прагнення до посилення співпраці в різних сферах. Він має потенціал вплинути на регіональну та міжнародну безпеку, а також на економічні відносини між двома країнами. 

Однак, вказані протиріччя між Іраном і росією, демонструють вимушеність цього договору. Зокрема, це відсутність бажання уряду Ірану прямо підтримувати російську агресію проти України на тлі можливості послаблення антиіранських санкцій шляхом перемовин Ірану з країнами Заходу. Також видно і відсутність бажання та можливостей у росії надати пряму підтримку Ірану у випадку будь-якого його збройного протистояння з іншими державами. 

І тому цей договір, скоріше за все, втратить силу як тільки одна з цих двох країн-ізгоїв знайде для себе кращий варіант для партнерства або зазнає повної поразки.