Україна звільнює росію від путінського режиму
Почнемо з офіційних цифр. Наразі Україна контролює, за офіційними даними президента та головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, близько 1150 квадратних кілометрів російської території, саме у Курській області.
Звільнено понад 82 населених пункти, в тому числі повністю зачищено від російських військ місто Суджа, яке є районним центром на російській території.
Україна за інформацією міністерства зовнішніх справ нашої держави не планує окупувати чи анексувати на довгий термін саме цю російською територією. Тому що Україна не є державою загарбником, а ці територіальні надбання тимчасові - суто військових цілях, але можуть бути використані у дипломатичній боротьбі, у перемовинах по принципу обміну територіями, які так чи інакше пройдуть для завершення війни.
На території, які зараз контролюються українськими військами для організації нормального життя та для надання гуманітарної допомоги місцевим мешканцям, створено військові комендатури.
Головну з них, скажемо так, обласного масштабу, очолив генерал Москальов, який свого часу у 2022-2023 роках очолював операцію об'єднаних сил ЗСУ. Тобто це людина з досить високим військовим досвідом, досить високого рівня та з дуже високою компетенцією.
Що ми бачимо з інших цифр?
На початку цієї операції росіяни по фронту, на якому було здійснено вторгнення, мали близько 10 тисяч своїх військ. Переважно це були або бійці-строковики, або воїни так званого угруповування Ахмат. Тут цікаво, що "ахматівці" відразу втекли, але значна їх частина потрапила у полон. А з приблизно 10-ти тисячного контингенту загалом потрапило у полон близько 2-х тисяч, тобто п'ята частина тих військ, які обороняли Курську область на кордоні.
Тут можна провести аналогії з 1941 роком, коли радянські війська масово здавалися в полон. Так само відбувається і зараз.
Ще одна аналогія. Ми можемо порівняти події, коли російські окупанти заходили в українські міста і зустрічали спротив місцевих мешканців. Ми пам'ятаємо, наприклад, ті мітинги під українськими прапорами, які кілька місяців, майже кожного дня, відбувалися у окупованому Херсоні. Ми бачили партизанську боротьбу, яку вели українці на окупованих територіях. Ми бачили формування частин територіальної оборони, які буквально ставали до бою у випадку наближення російських частин. Так було, наприклад, у місті Баштанка Миколаївської області, та у тій же самій Бучії, у Ірпіні і так далі. І що ми бачимо на російських територіях? Жодного спротиву місцевого населення, жодного протесту місцевого населення.
А що це означає? А це означає, що режим путіна вже там всіх настільки задовбав, що вони самі і здаються, і не бачать сенсу чинити опір, і взагалі вважають, що та росія, яка зараз є, вона не та держава, в якій вони хочуть жити.
Який подальший можливий розвиток подій?
Росіяни намагаються перекинути підкріплення, які знімають з інших частин фронту. Але вони знімають їх обмеженими підрозділами, щоб не допустити обвалу фронту на інших ділянках.
Ці частини перекидаються у Курську область, і там методично знищуються українським вогнем.
Як і у путіна особисто, так і у його, скажімо так, поплічників, типу міністра оборони, типу очільника генштабу рф, панує паніка, там немає чіткої стратегії. Там є така собі точка зору, що ці події, які відбуваються, їх треба максимально замовчувати, не називати речі своїми іменами і взагалі повномасштабне вторгнення українських військ на територію російської педерації росіяни вважають чимось таким несуттєвим, що для цього достатньо оголосити всього лишь контртерористичну операцію.
Ми бачимо, що інші іноземні держави вже надають Україні добро на використання своєї зброї у ударах по росії. Таке добро вже дала Німеччина, таке добро вже дала Великобританія, крім своїх далекобійних ракет Storm Shadow. таке добро фактично дали Сполучені Штати. І зараз йде мова про те, що саме для таких операцій на території росії Сполучені Штати нададуть Україні ще й ракети великої дальності для винищувачів F-16 або керовані авіабомби також великої дальності.
Крім того, ми бачимо, що завдяки такому просуванню у Курській області значно відтісняється та точка, з якої росіяни запускають на Україну, зокрема на Київ та центральні області, свої ракети «Іскандер», запускають свої шахеди та інші свої засоби ураження. Тобто таким чином, відтісняючи росіян від кордону, створюється дуже широка демілітаризована зона, завдяки якій обмежуються хоча б частково російські ракетні удари по Україні.
А у політичній перспективі хотілося б, звичайно, побачити, що саме ці звільнені райони росії стануть місцем, де буде сформована альтернативна система влади, альтернативний уряд росії, який почне боротьбу безпосередньо з путінським режимом, і тоді дійсно з'являться хороші росіяни, яких зараз або немає, або вони є у невеликій кількості на боці України у складі добровольчих формувань зі зброєю в руках, або, як значна частина хороших росіян, вони вже перебувають у чорних пластикових пакетах, яких вже понад 600 тисяч.
