Окупанти зазнають поразки

Олександр Вельможко | Понеділок, 10 червня 2024, 17:47

Останнім часом я чую багато думок про те, що росія постійно обстрілює Україну, що росія постійно наступає, що у росіян набагато більше ресурсів та озброєння - а Україна не відповідає. Насправді ж Україна відповідає так, що у росіян вже почалася натуральна паніка. А від того, як окупантам навалюють, у них почалася логістична криза, йде на дно флот, ліквідується авіація та розгромлений тил.

Тому проаналізуємо, як саме б'ють по росіянам останнім часом та розкриємо деякі деталі минулих успішних операцій.

Почнемо з того, що вже давно стало системним процесом. Це про чергове знищення російської ППО. Минулої ночі в Криму було дуже жарко - по місцям дислокації підрозділів ППО росіян було завдано удару ракетами - по ним випустили не менше 12 ракет ATACMS і жодна з них не була збита, підкреслили у Генштабі ЗСУ. Результати удару наступні: знищено один ЗРК С-400 та два ЗРК С-300. Це означає, що в черговий раз росіянам "прорідили" систему ППО - і для її налагодження вони будуть змушені перекидати зенітно-ракетні комплекси з інших регіонів, оскільки темп втрат перевищує темп виробництва. Також це означає, що росіяни взагалі не мають ефективних протиракетних комплексів, оскільки С-400 це найкраще, що у них є, С-400 це "анало говнєт", і воно не може відбити удар навіть застарілих модифікацій ракет. Ракетні удари по об'єктам окупантів в Криму будуть продовжуватися, причому по схемі, коли спочатку ліквідується система ППО, а потім наступними ударами - інші військові цілі, наприклад кораблі, що ще є у Севастополі.

Напередодні українська авіація вперше, як відзначають, завдала ракетний удар не по окупованій території, а по, власне, російській території. Було уражено якийсь пункт управління та склад боєприпасів у Бєлгороді. Це - прямий наслідок того, що країни Заходу дали дозвіл на застосування наданої ними зброї по російський території. Що ми тут бачимо? З урахуванням дуже малої кількості боєздатних літаків, слід визнати, що це була ретельно спланована операція по точно відомій цілі - так, щоб завдати удар і не зазнати втрат. Скоріше за все, це було застосування ракет Storm Shadow чи Scalp з літака Су-24. Такі удари будуть і далі, але не часто - коли буде така можливість.

В тому, що бойові дії перейшли. таким чином, на частину російської території, винуваті самі росіяни. З 10 травня вони розпочали наступ у Харківській області, користуючись тим, що на той момент діяла фактична заборона на удари по російській території. Але як раз внаслідок цього наступу, внаслідок посилення обстрілів та бомбардувань Харкова було поступово прийняте рішення дозволити Україні збивати російські літаки над російською територією, якщо вони здійснюють при цьому повітряні удари по Україні та завдавати ракетні і артилерійські удари по військовим об'єктам росіян у прикордонних областях. Це стосується лише переданої союзниками зброї. Тобто, розпочавши наступ на Харків, російський диктатор путін остаточно переніс війну на територію росії. Сам себе наказав. І тепер по російським військам та різним військовим об'єктам у прикордонній зоні постійно і добряче прилітає - далекобійною артилерією та HIMARS.

А щодо тих озброєнь, які Україна виробляє саме - тут ніяких обмежень не було, окрім фінансових та технічних. І тут ми бачимо, як модернізовані ракети "Нептун" вже дістають до Таманського півострова, до розташованих там нафтотерміналів. Також це означає досяжність для цих ракет і Керченського мосту. А українські дрони успішно долітають до нафтопереробних заводів на відстані понад 1000 км від кордону. Нещодавно такі дрони прилетіли на військовий аеродром Ахтубинськ та пошкодили там, як кажуть у ГУР Міноборони, два найновіші російські літаки Су-57. З урахуванням того, що поруч розташований ще й випробувальний полігон ППО росії - то, теоретично, ця авіабаза повинна була бути надійно прикрита. Але насправді дрони прилетіли, і від 10 літаків Су-57 залишилось 8, а з тих 5-6, що могли літати - стало на два менше. Тоді ж інші дрони навідалися на аеродром Моздок у Дагестані - той самий, де базуються стратегічні бомбардувальники Ту-22М3, з яких до квітня майже безперешкодно запускали надзвукові ракети Х-22. Результат візиту дронів - пошкодження чи навіть знищення до непридатного стану одного з таких бомбардувальників. І це ми ще не згадували про вже регулярні прильоти дронів по російським нафтопереробним заводам, що спричинило дефіцит бензину та палива у європейській частині московії та призвело до припинення експорту нафтопродуктів, зменшення обсягів роботи НПЗ приблизно на 15% та вимушеному експорту більших обсягів саме сирої нафти, яка дешевша за нафтопродукти. У перспективі системна робота дронів та ракетні удари по російським НПЗ призведе до транспортно-логістичного колапсу у європейській частині росії. Крім того, Україна вже починає випробування власного обладнання для виробництва КАБів - і це означає, що дуже скоро росіяни на собі відчують те, що роблять самі. Так, це буде не по 3000 на місяць, але відчутно для окупантів.

Щодо дронів. Вже другий день поспіль українські дрони буквально полюють на російські кораблі у Азовському морі.

У ніч на 9 червня біля порту Єйськ було уражено атакою українського дрону один з російських військових кораблів, які незадовго до цього перейшли до Азовського моря з порту Новоросійська. Спочатку за інформацією партизанів, мова йшла про можливе ураження десантного корабля. Але аналіз космічних знімків за 8 червня, зроблених напередодні цієї атаки, показав, що на рейді Єйську стояв військовий корабель довжиною приблизно 90-95 метрів, а не 112-113 метрів, як у десантних кораблів. За довжиною відповідають виявленому кораблю патрульні корвети проекту 22160 (такі, як знищений біля Керчі "Сергій Котов"). У будь-якому випадку, потоплення бойового корабля, чи то десантного, чи то корвета - це дуже добре.

Потім, увечері 9 червня після 19-ї години українські безпілотники атакували буксир "Інженер Смирнов" та баржу "Секція-179" у Таганрозькій затоці. Цю баржу буксирували з Волги через Волго-Донський канал до Керченської протоки. Там баржу планували поставити у систему загороджень біля мосту через Керченську протоку, тобто і буксир, і баржа були задіяні у військових цілях. Повідомляється, що в результаті атаки у баржі були пошкоджені конструкції вище ватерлінії, а у буксира вибиті шибки. Два члени екіпажу отримали легкі осколкові поранення. Буксир залишився на ходу і капітан повернув його до порту Азов у Ростовській області.

Така ситуація склалася тому, що російський флот вимушено перекинув частину своїх кораблів, в тому числі три ракетні корвети проекту 21631 з Новоросійська до Азовського моря. У Новоросійську тепер, після зняття обмежень на застосування західної зброї по військовим об'єктам та модернізації ракет "Нептун", російські кораблі більше не можуть стояти біля причалів - бо майже негайно туди може щось прилетіти. Тому ті кораблі, які мають невелику осадку та розміри, переведені на Азовське море з перспективою подальшого відступу через Волго-Донський канал на Каспійське море або Балтійський флот. А біля Новоросійську залишаються ті кораблі, що не мають такої можливості - і вони там залишаються, фактично, у статусі приречених, що чекають на неминучу страту.

Також стало відомо, що знищений на початку року над Азовським морем російський літак дальнього радіолокаційного дозору А50 - був збитий зенітною ракетою комплексу Patriot, про що розповіли американські військові. Це була тактика "повітряної засідки" з висуванням зенітно-ракетного комплексу якнайближче до лінії фронту з негайним відходом після успішного залпу. Скоріше за все, саме так було уражено і стратегічний бомбардувальник Ту-22 у квітні над Чорним морем, коли він намагався запустити ракети по Одесі.

Підводячи підсумки, ми бачимо. як відновлення регулярної військової допомоги та зняття політичних обмежень на використання західної зброї вже змінює ситуацію. Окупантам завдають ударів і по флоту, і по стратегічній авіації, і по оперативним тилам, вже немає такого гострого дефіциту боєприпасів у артилерії. Разом з тим, що росіяни зазнають шалених втрат через свій невдалий наступ, все це створює реальні передумови для вже українського контрнаступу десь наприкінці літа. Хоча при цьому не слід забувати про поки що велику перевагу росіян у кількості особин на фронті, у кількості (але не у точності) артилерії, у кількості авіації і так далі.

Ситуація нагадує мені 1943-1944 роки, коли у Другій світовій війні нацистська Німеччина вже не мала шансів на перемогу, тобто стратегічно зазнала поразки. Але саме тоді вона вийшла на максимум своєї військової та промислової потужності - хоча це не врятувало режим Гітлера, тому що у союзників ресурсів було більше. У порівнянні, зараз росія також на певний час вийшла на максимум своїх військових та промислових можливостей. Та їх власна некомпетентність, вразливість критичної інфраструктури, залежність у технологіях навіть від Китаю, помножені на значну якісну перевагу західної зброї разом з більшими ресурсами союзників, не залишають режиму путіна жодного шансу окрім протриматися ще пару років.