Як йде Велика Вітчизняна війна українського народу проти російських загарбників за 8 місяців: підсумки (ВІДЕО)
Починаємо, як завжди, з подій в Одесі. Ситуація стабільна, за останні майже дві доби обстрілів не було. Протягом неділі 23 жовтня в Одеській області не було повітряних тривог і лише вночі 24 жовтня була одна повітряна тривога. Одеська область залишається тиловим регіоном, однак все одно є ціллю для періодичних ракетних обстрілів та атак безпілотниками.
Всі подробиці у нашому відео.
Про безпілотники іранського виробництва. Минулої доби наші зенітники збили ще 12 таких дронів. А ще вже кілька днів йшли розмови про можливість допомоги Ізраїлю. Так ось - напередодні у Сирії було знищено авіаційним ударом завод, на якому виробляли оті іранські безпілотники для постачання їх у росію, а також розташовану поруч з цим заводом авіабазу. Хто б це міг зробити окрім ЦАХАЛу? І ще кажуть, що Ізраїль не допомагає... Допомагає, але непрямими методами - не постачає засоби ППО для боротьби з іранськими дронами, а знищує завод по їх виробництву. Також Ізраїль надає розвідувальні дані та іншу інформацію для боротьби з закупленими росією іранськими дронами.
На східному фронті українські війська відбили всі атаки росіян, в основному біля Авдііївки та Бахмуту. На околицях Бахмуту росіян відкинули.
На південному фронті у Херсонській області йде наступ ЗСУ. За останні дві-три доби українські війська звільники декілька населених пунктів та просуваються у бік Каховки. Є загроза для росіян - їх угруповання на правому березі Дніпра може бути розсічене на дві частини. Самі окупанти продовжують втечу з Херсону, вивозять звідти все, до чого дотягуються їх загребущі лапи. Вивезли навіть пам'ятник Суворову з Херсона.
На морі станом на ранок 24 жовтня оперативне з'єднання чорноморського флоту росії налічує 11 бойових одиниць, в тому числі 3 великих десантних та два надводних ракетних кораблі, загальний можливий залп до 16 крилатих ракет "Калібр".
У росіян друга за останні дні авіакатастрофа - в Іркутську. Винищувач врізався прямо у житловий будинок. Воно їм там пороблено чи як? Чи російські пілоти всіма доступними їм засобами намагаються уразити якомога більше цілей у вигляді житлових будинків - в тому числі і в росії.
В Україні все ще не працює значна частина генеруючих потужностей та підстанцій у електромережі. Наразі офіційно введені обмеження та віялові відключення у Києві, Київській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській, Харківській, Черкаській областях. Одеська область на даний момент готова до введення таких обмежень, та офіційно відключень не починали. Все це - наслідки російських ударів по українській енергосистемі.
Головний олєнєвод росії шойгу дізнався, що є таке технічне диво - телефон. Він подзвонив міністрам оборони США, Великобританії, Франції та Туреччини і розповів страшну казочку на ніч - начебто про можливість підриву на території України "брудної" ядерної бомби з метою звинуватити в цьому росію. Дивно, дуже дивно. Адже сама росія вже не перший місяць погрожує застосувати ядерну зброю, яка в неї є. Та міністри відповіли спільною заявою, що не вірять у ту маячню, яку верзе шойгу. А уряд України встиг офіційно заявити, що наша держава ретельно дотримується договорів про нерозповсюдження ядерної зброї, і саме тому свого часу відмовилася від ядерної зброї. На жаль - зараз наявність "ядрен батона" стала б стримуючим фактором захисту від будь-якого вторгнення.
Ми бачимо, що з призначенням головнокомандуючим російськими військами проти України генерала Суровікіна, у якого є погоняло "генерал армагєддєц", змінилася тактика окупантів. На фронті вони продовжують деякий тиск на Донбасі та одночасно намагаються організовано вивести війська та відступити з Херсону. Все це супроводжується спробою руйнування цивільної інфраструктури, в першу чергу - енергосистеми за допомогою ударів ракетами та безпілотниками. І тут росіяни можуть розраховувати лише на ті запаси ракет, що у них залишилися. Це біля 13% довоєнного запасу ракет "Іскандер", біля 43% корабельних ракет "Калібр", біля 45% авіаційних ракет Х-101, вони ж Х-555. Звісно, у них є ще застарілі чи менш потужні ракети - це старі Х-22, це слабкі Х-59 та деяка кількість протикорабельних "Оніксів". Та і їх запаси теж вичерпані більше ніж наполовину. І зараз більше половини російських ракет збиває наша ППО, а щодо дронів-камікадзе - то ефективність ППО зараз сягає навіть 85% від випущених безпілотників. І тому дуже скоро Суровікіну буде нічим стріляти - бо нових ракет росія виробляти не може через санкції, а з постачанням зброї з Ірану вже вийшов міжнародний скандал.
Тепер щодо головних підсумків війни за 8 місяців.
Бойові дії росія розпочала за умов повної помилки - вони сподівалися за декілька днів стрімким наступом, який не зустрічає спротиву, повалити центральну владу України і посадити "на трон" якого васального князька януковича. Вони сподівалися, що за ці кілька днів Захід не відреагує та проковтне фактичну окупацію та анексію України. Вони сподівалися, що українці будуть зустрічати росіян як визволителів.
Втім, реальність виявилася зовсім іншою. Українська армія виявилася готовою до відсічі агресорам. Готовою - наскільки це було можливо в тих дуже складних умовах та несприятливому співвідношенню сил, які склалися. Центральна влада України не втекла і не капітулювала відразу - і це стало одним з найважливіших факторів організації оборони. Самі українці вийшли назустріч росіянам не з квітами, а з "Джавелінами", автоматами, "Стінгерами" та деякими іншими квітами - "Гвоздиками", "Піонами" та іншими позначеннями артилерійських установок. У командування ЗСУ був чіткий план дій, який втілили у життя з урахуванням всіх стратегічних та оперативних помилок росіян. Росіяни не змогли першим ракетним ударом знищити українскі авіацію та ППО.
Згодом, вже у перші два місяці війни через свою незграбну тактику та недооцінку супротивника росіяни зазнали катастрофічних втрат та були змушені відступити з північних областей України. Згодом вони у травні-червні спробували взяти в кільце українські війська на Донбасі, але не змогли і були змушені пробивати оборону в лобових атаках. Ціною нових дуже великих втрат вони змогли взяти штурмом Северодонецьк та Лисичанськ. Та всі успіхи оборони української армії були достягнуті дуже дорогою ціною - ціною втрати Маріуполя, де загинули десятки тисяч людей.
Ми бачимо допомогу Заходу. Спочатку вона була дуже обмежена - у вигляді протитанкових засобів суто тактичного характеру та розвідувальних даних. Та навіть це у перші тижні війни дало можливість ефективно боротися з наступаючими колонами бронетехніки. Згодом масштаб допомоги розширився і став включати в себе артилерійські установки стандартних калібрів НАТО 155 та 105 мм, у більшості - зразків рівня 1980-1990-х рр. та з деякими включеннями більш нових розробок. І така артилерія виявилася у більш точною далекобійною та ефективною, ніж артилерія радянських стандартів калібрів 122 та 152 мм, якими воює росія та яку має Україна. Головним ж "козирєм" стала передача кількох десятків американських РСЗВ - на автомобільному шасі HIMARS та на гусеничному М270. Навіть з звичайними боєприпасами - ракетами дальністю до 70 км ці установки навіть у невеликій кількості змінили хід війни на фронті. На відміну від радянських РСЗВ "Град", "Ураган" чи "Смерч" ракетні установки стандарту НАТО б'ють не по площинам, а можуть завдавати високоточні удари. Завдяки цьому ЗСУ поступово знищили всю ближню тилову логістику російської армії - склади боєкомплекту, штаби та інші важливі об'єкти. Російська армія виявилася повністю знекровлена та дезорганізована. А у Херсонській області - ще й заблокована через удари по переправам і мостам через Дніпро. Також вже зараз у якості допомоги Захід став надавати новітні зенітно-ракетні комплекси та готується до передачі сучасних танків та літаків.
Це дало змогу протягом кінця серпня-вересня провести успішний контрнаступ та звільнити всю Харківську та частину Луганської областей. А на початку жовтня ще один наступ у Херсонській області дав можливість звільнити значну територію та поставив під загрозу знищення всю російську армію на правому березі Дніпра.
На морі росіяни з самого початку мали величезну перевагу - адже ВМС України зовсім не мали кораблів з ударним озброєнням, а наявні протикорабельні ракети "Нептун" вітчизняного виробництва були у дуже невеликій кількості. Однак, росіяни не наважилися на жодну операцію навіть не стратегічного, а хоча б оперативно-тактичного масштабу - не висадили десант, не завдали ударів по прибережним районам. Однак вони заблокували українські морські порти. Окрім того, закриття проток Босфор та Дарданели для російських військових кораблів не дало змоги росіянам перевести у Чорне море з Середземного два ракетних крейсера та ще по два-три фрегати та ракетних корвети і підводні човни.
Натомість, Україна вже у квітні отримала у якості допомоги ще й протикорабельні ракети - і вдало їх застосувала. 13-14 квітня затонув після вдалого ракетного удару найсильніший російський корабель на Чорному морі - старий ракетний крейсер "Москва". Згодом протягом травня-червня комбінована операція авіації, наземної артилерії та авіації призвела до відступу росіян з острова Зміїний. Після цього російський флот у Чорному морі перетворився на "ракетні канонерки", їх кораблі діють лише біля берегів Криму під прикриттям берегової ППО та періоднично обстрілюють українські міста ракетами "Калібр" з великої відстані. А удари ракетами, безпілотниками та у вигляді спецоперацій по російським базам у Криму, в тому числі по Севастополю, примусили росіян вивести звідти підводні сили флоту.
Зараз росія перебуває у стані військової, політичної та економічної катастрофи через свій напад на Україну.
Сухопутна армія росії мирного часу фактично повністю розгромлена. Вони втратили майже 70 тисяч лише загиблими, ще біля 150 тисяч - пораненими без можливості повернення у стрій. Всі сухопутні війська росії мирного часу налічували до 400 тисяч чоловік - тобто вони втратили загалом більше половини особового складу. Втрати у техніці у росіян теж катастрофічні - вони втратили одних лише танків більше 2500. І цю військову катастрофу вони намагаються зупинити мобілізацією своїх, примусовою мобілізацією на окупованих територіях та відправкою великої кількості ненавченого "гарматного м'яса" на убій на фронт та зняттям з консервації застарілої техніки - також для її швидкого знищення.
У політичному сенсі росія з наддержави, з "другої армії світу" перетворилася на ізгоя, російський лідер путін з політика світового рівня став жалюгідним опудалом, персоною нон-грата та кровавим упирем, став гірше за гітлера. Самі ж росіяни сприймаються у всьому світі як якісь монстри чи недолюди. Втім, не сприймаються, а так воно і є.
У економічному сенсі росія виявилася ізольованою від світової економіки через колосального масштабу санкції. Виявилося, що російська промисловість настільки залежна від Заходу, що через санкції відкотилася на технологічний рівень 1970-х років, тобто на 40 років назад всього за кілька місяців. І росія, яка ще півроку тому була наддержавою, зараз економічно залежна від дійсно розвинутих та промислово сильних держав типу Ірану чи Північної Кореї.
І тому все частіше росія погрожує своїм найстрашнішим козирем - ядерною зброєю. Це у них від відчаю, від неспроможності досягти бажаного результату звичайними засобами. Від страху за свою нікчемну долю перед неминучою поразкою та цілком можливим розпадом росії на ворогуючі між собою шматки. А сам путін дуже боїться, що його чекає або неминучий суд з довічними ув'язненням чи навіть шибеницею, або страшний кінець від своїх же - коли "бессмысленный и беспощадный" бунт чи дворцовий переворот знищать того, хто довів росію від наддержави до повного розгрому.
Але і Україна зазнала дуже великих втрат - в людях, в територіях, в економіці. Зруйнована значна частина інфраструктури. Вартість руйнувань вже йде на сотні мільярдів доларів. А людські втрати безцінні. Та росія не змогла завдати дійсно катастрофічного удару, хоча могла б це зробити при грамотному у них керіництві. Однак є різниця - у своїй Великій Вітчизняній війні Україна має всю можливу підтримку країн Заходу і вже після війни за рахунок цієї допомоги та репарацій зможе швидко відновити всі руйнування. Крім, звичайно, зруйнованих людських душ.
