Як загрожує Україні російська мобілізація: оперативна ситуація 21 вересня (ВІДЕО)
Для початку треба коротко зробити огляд подій на фронті та на морі. ЗСУ продовжують вогневе ураження росіян та їх посіпак по всій лінії фронту, але найбільше - у Херсонській області. Там російське угруповання на правому березі Дніпра потрібно залишати заблокованим без можливості переправи для того, щоб якнайшвидше примусити їх капітулювати та звільнити Херсон. Активні наступальні дії армії України наразі припинилися - і тут важливо зазначити, що після вдалого наступу дуже важливо вчасно зупинитися, щоб не розтягувати свої війська та не піддавати їх під загрозу контрудару.
На морі росіяни продовжують тримати, як і вчора, три ракетних кораблі та два великих десантних кораблі і десантний катер. Теоретично це означає певну загрозу ракетного удару з моря, але на практиці це нівелюється якісною роботою ППО та нерішучістю самих росіян. Остаточно підтверджено, що росіяни відступили своїми підводними силами чорноморського флоту з Севастополя. На черзі - і головні сили надводного флоту.
Продовжуються ракетні, авіаційні та артилерійські удари росіян по українським містам. Сьогодні найбільше дісталося Харківській області. Обстріляна залізнична станція у самому Харкові. Обстріляні гідротехнічні споруди Печенізького водосховища. Агресори застосовують тактику ударів по цивільній та критичній інфраструктурі, щоб залишити нас без питної води, без світла, опалення взимку тощо. Це програшна для них тактика, яку Україна витримає - а для росіян це просто безглуздя.
Раз почали про безглуздя, то давайте продовжимо. Сьогодні вранці дехто путін нарешті спромігся видати з себе отой виступ на телебаченні, який від нього вчора так довго чекали. Але у путіна трапився словесний запор - і вчора він не спромігся ні на що. Та навіть сьогодні він виявився зовсім ні на що не здатним без шойгу. Отже, що ж воно там нам наклало, вибачте, наговорило?
Найважливіше. На росії оголосили часткову мобілізацію. Словесно ця мобілізація має ліміт у 300 тисяч мобілізованих, а територіально, також на словах, було сказано, що призов буде стосуватися центральних та західних регіонів росії. Повістки вже почали роздавати - і вже пішли смішні відосики, як російські призовники ховаються від воєнкому в холодильнику. Цікаво, чи не поцупленому в Україні? Важливо інше. Вже опублікований документ з наказом про цю "часткову" мобілізацію без конкретних цифр кількості призовників та військових округів, де призов проводиться. Тобто, мобілізують всіх кого можна скрізь по всій росії. Одночасно 20 вересня, вчора, стало відомо про посилення відповідальності для росіян за ухилення від призову, за здачу у полон, за самовільне залишення військової частини тощо.
На фоні цього там були розкуплені всі авіаквитки з росії до тих країн, з якими вона підтримує авіасполучення та має безвізовий режим - в першу чергу у Туреччину та Вірменію. А вже сьогодні авіакомпанії та навіть російська залізниця перестали продавати квитки чоловікам призовного віку навіть у внутрішніх перевезеннях без довідки з воєнкомату. Тобто, фактично для росіян не лише закрили державний кордон, а й прикріпили їх до меж свого регіону. Як кріпосних. Вони отримали те, чого хотіли - нова редакція кріпосного права.
Ще одна річ, яку сказав путін - це погроза застосування ядерної зброї зі словами, що це не блеф. Втім, ми вже знаємо, що росія погрожувала завдати ядерний удар за умови перенесення бойвих дій на ту територію, яку вона вважає "своєю" - але навіть після масштабних ударів ЗСУ по авіабазам та складах боєприпасів у анексованому Криму вони ніяк не відреагували.
Сам шойгу сказав про 5900 загиблих росіян - і, мабуть, або забув вказати ще один нолик у кінці, зменшивши реальні російські втрати у 10 разів, або вказав лише тувинців та бурятів, інших же, в тому числі і самих росіян, шойгу навіть не рахує за людей.
Судячи зі слів російських лідерів, незрозуміло, навіщо при заявлених офіційних втратах менш ніж 6 тисяч чоловік мобілізувати аж 300 тисяч? При тому, що російське законодавство збільшує чисельність армії росії аж з нового 2023 року на 137 тисяч чоловік. Але якщо ми подумаємо головою, а не тим, що у шойгу на плечах, то ми зрозуміємо одну просту річ. Призов навіть 300 тисяч чоловік до російської армії всього лиш компенсує ті людські втрати, які вона має зараз - це біля 55 тисяч втрат загиблими та ще 100-150 тисяч пораненими. Плюс до нового року як раз вказане збільшення штату.
Чим це загрожує Україні? При мінімальних успіхах цієї мобілізації росія зможе відновити ту чисельність своїх військових частин, яка була на початку війни та десь з січня-лютого, можливо, дещо перевищити. Це погано, але не катастрофа. Якщо ж вони мобілізують не 300 тисяч, а значно більше - то вже тоді російського гарматного м'яса на фронті дійсно може значно побільшати. Погано це чи ні? Звісно, погано.
Але думаємо далі. Найкращі та найбоєздатніші підрозділи російської армії, її кадрові частини, десант, морська піхота - вже зараз розгромлені від слова "повністю". Тому слід чекати, що на заміну тим частинам, які ЗСУ вже розгромили, прийдуть інші - набагато менш досвідчені, необстріляні, нашвидкуруч навчені, значно менше вмотивовані йти в бій і, що важливо, значно гірше озброєні. Чому це важливо?
А тому що росія вже втратила десь біля чверті свого наявного парку танків та бойових літаків - і це були, загалом, найновіші та найбоєздатніші танки та літаки. На росії вже відчувається дефіцит боєприпасів для звичайної артилерії - і тому снаряди закуповують навіть у Північній Кореї. Закінчується запас високоточних ракет - росія використала від двох третин до трьох чвертей наявних запасів. А російська промисловість через санкції та свою технологічну відсталість не спроможна зараз випускати нові танки, нові літаки, нові ракети та навіть нові автомобілі. У них навіть немає виробництва підшипників - а без підшипників не можна виробляти жодну техніку взагалі. А щоб відновити навіть ще радянський промисловий потенціал - у росії немає ані часу, ані технічних можливостей. Адже СРСР будував свою промисловість з широким залученням західних технологій при тісній співпраці - і всього цього росія зараз немає.
Тому військовий потенціал росії у звичайних озброєннях має сенс лише до вичерпання наявних запасів, а при нинішній інтенсивності бойових дій цих запасів їм вистачить не більш як до літа 2023 року.
Тому єдине на що реально розраховує путін - це шантаж із загрозами застосування ядерної зброї. Але слід зауважити, що той, хто першим застосує ядерну зброю - автоматично підпише собі смертний вирок, який буде негайно або майже негайно виконано. Це треба брати до уваги, але також брати до уваги і реальний стан ядерних ракет у шахтах, на підводних човнах та авіаційних - наскільки вони зношені, розкрадені, іржаві та взагалі боєздатні.
У путіна міг бути ще один варіант - це оголошувати офіційно війну або повний воєнний стан та загальну мобілізацію, щоб якнайшвидше зібрати якнайбільше військ та почати наступ на Україну. Але тоді путіну доведеться якось пояснювати своїм же підданим, чому його так звана "спецоперація" призвела до того результату, що треба вести повноцінну війну з залученням всіх ресурсів величезної росії проти однієї маленької України. Також при цьому у росії виникають логістичні складнощі - адже величезну масу мобілізованих треба довезти куди треба, одягнути, нагодувати та озброїти. Також загальна мобілізація може чи не вперше з 1917 року спричинити масове невдовлення росіян владою та "русский бунт, бессмысленный и беспощадный", який закінчиться такою ж долею для путіна, як і для останнього російського імператора Миколи ІІ. Однак, путін вже вигадав для росіян одне пояснення - начебто, за його словами, росія захищається від всього НАТО. Ага, так ми і повірили - росія напала на Україну, щоб потім захищатися від всього НАТО...
Ще один варіант для путіна - продовжувати бойові діх без якихось кардинальних змін, виявився повною поразкою. Тому що після серії поразок та розгромів російська армія мирного часу просто закінчилася. Кількість добровольців, які йшли на контракт воювати проти України. виявилася недостатньою. А натовп мобілізованих з так званих "лднр" виявився просто ні на що не здатним натовпом, який розгромили та знищили. Тобто, продовження війни без мобілізації стало повною поразкою для путіна, а поразка для нього означає швидкий та летальний кінець.
Отже, оголошена "часткова" мобілізація виявилася для путіна єдиним шансом продовжувати війну проти України без того, щоб зазнати швидкої поразки. Вони не будуть мати таких великих організаційних складнощів, як при загальній мобілізації. Це, начебто, виглядає не так загрозливо. А проведення псевдореферендумів на окупованих територіях дозволить росіянам запустити і там механізм примусової мобілізації. І вони намагаються робити це дуже швидко, щоб до 1 жовтня щось зробити та запропонувати якісь умови для припинення бойових дій з сподіванням утримати ті території, які росія поки що тримає окупованими.
Чому саме до 1 жовтня? Тому що з 1 жовтня вступає в силу американський закон про ленд-ліз, який відкриває набагато більші можливості для постачання Україні зброї та набагато більші повноваження для американського президента з цього приводу. Це означає, що нині досягнута армією України стратегічна ініціатива та успіхи на оперативно-тактичному рівні можуть бути розвинені у серію ударів, які остаточно звільнять всю окуповану росіянами територію із повною ліквідацією значної частини окупаційних військ. Диктатор росії поки що не може з цим погодитися, і тому намагається якнайдовше відтягнути свій неминучий та повний кінець.
Зараз з оперативно-тактичної точки зору вже Україна може скористатися тою паузою, яка є зараз між оголошенням мобілізації та її першими результатами - щоб завдати додаткових ударів по вже вкрай знекровленій російській армії. Так, це будуть суто фронтові удари на максимум оперативному рівні, але вони дозволять протягом одного-двох місяців до встановлення зимової холодної погоди завдати росіянам якнайбільше втрат, наскільки можливо покращити позиції ЗСУ та звільнити при цьому якнайбільше території. Також такі удари можуть бути завдані вже по військовим об'єктам на території росії та на території окупованого Криму - наприклад, з метою примусити російський флот остаточно відступити з Севастополя.
Загалом, до оцієї оголошеної путіним мобілізації та можливих псевдореферендумів слід ставитися об'єктивно - враховуючі всі можливі і неминучі загрози для нас від цього. Навіть краще трохи перебільшити ці загрози. Але не слід боятися цього як вогню - тому що це колос на глиняних ногах. А для України результатом такої, загалом, ескалації війни з боку путіна буде посилення військової допомоги та посилення бойової готовності країн НАТО. І цей процес вже почався. Світові лідери вже заявили про неприйнятність та невизнання всіх оцих псевдореферендумів, про неприпустимість застосування ядерної зброї. Також європейські країни вже починають відповідні заходи з приведення до готовності своїх армій.
І тому як би не намагався путін відтягнути свій кінець - він все одно настане. Що б він не робив - результат буде однаковим: повний та летальний кінець путіна.
Головне питання на потім - кому дістанеться ядерний арсенал росії, в якому стані та чи не спробують при неминучому розпаді росії лідери її шматків не почали кидатися ядерними боєголовками куди потрапить - і по сусідам, і по США, і по Україні, і по іншим регіонам росії.
Тому перемогу над росією треба проводити поступово та виважено - щоб акуратно перевести її ядерну зброю спочатку під західний контроль, а потім зовсім ліквідувати.
