35-й день війни: підсумки подій в Одесі та Україні (ВІДЕО)
Розпочнемо, традиційно, з подій в Одесі та Одеській області. На відміну від інших великих міст, за винятком Дніпра, Одеса - як той Багдад, де все спокійно.
Так, час від часу лунають сирени повітряної тривоги. Чутно постріли та вибухи - це працює протиповітряна оборона, вельми успішно. Ми вже втратили рахунок збитим розвідувальним безпілотникам - їх відстрілюють, а вони все летять та летять, як мухи на світло. Також над Одеською областю збивають крилаті ракети ворога, в тому числі й ті, які були націлені з російських кораблів на інші міста України.
Вже два тижні підряд росіяни навіть не намагаються здійснювати повітряні нальоти - ще з 16 березня, коли над морем біля узбережжя Одеської області збили відразу два ворожих літаки СУ-30. Росіяни взагалі відмовилися від операцій своєї авіації над територією України, вони здійснюють лише обережні вильоти суто над тою територією, яку контролюють. А загальний обсяг бойових вильотів російської авіації на добу проти всієї України такий же, як і кілька років тому невеликого російського авіаполку в небі над Сирією за умов повної відсутності там ППО.
Все це свідчить про дві речі - високу ефективність української протиповітряної оборони та спричинені цим дуже високі втрати російської авіації. Лише напередодні було оголошено офіційно, що Україна вже отримала та застосовує британські зенітно-ракетні комплекси ближнього радіусу дії "Starstreak". Це така зброя, яка не залишає майже жодного шансу для будь-якого літака, крилатої ракети чи вертольоту на висотах, менших за 3 кілометри. А це саме ті висоти, з яких ворожі літаки здійснювали свої атаки на наші міста та позиції. А ще ж є й "Стінгери", ЗРК "Ігла", "Стрела" та інші. А якщо ворог летить високо - то його "чекають", щоб знищити українські винищувачі, або більш далекобійні ЗРК "Бук" чи "С300". До речі, нещодавно, 26 березня, росіяни випустили по Україні найбільше ракет за добу - 70, з яких лише 8 досягли цілей, інши 62 було збито.
Тому можна вже з деякою впевненістю казати, що саме завдяки надійній роботі системи ППО небо над Україною поступово закривається. Однак, росіяни ще жодного разу не вчинили дійсно масованого ракетного обстрілу чи масованого повітряного нальоту силами 10 чи більше літаків одночасно на одному напрямку. Пояснити це просто - росія нездатна забезпечити високий рівень управління своєю авіацією та не має великої кількості справді якісно підготовлених пілотів.
На сьогоднішній день, 30 березня, росіяни втратили в небі над Україною вже 131 літак та 131 вертоліт, а також 81 оперативно-тактичний безпілотник. Про кількість розвідувальних безпілотників ми вже не кажемо - їх збивають дуже багато.
Також росіяни втратили, за даними Генштабу, вже більш як 17 300 людей, 605 танків, 1723 бронемашини, загалом 401 одиницю артилерії та РСЗВ, 4 пускових установки оперативно-тактичних ракет, 54 системи ППО та іншу техніку.
Наступальний потенціал у російської армії втрачений. Вони шаленими темпами відступають з Київського та Чернігівського напрямків, залишаючи там лише мінімум військ для оборони захоплених територій. Але при цьому вони займаються перегрупуванням та передислокацією військ з-під Києва до Донбасу - де все ще хочуть оточити українське армійське угруповання. Це в них не вийде - хоча б завдяки розкритим планам та надійній обороні. На південному напрямку росіян поступово відтісняють до Дніпра між Миколаєвом та Херсоном, але без швидкого контрнаступу українських військ задля того, щоб запобігти втратам нашої армії і мирних людей та руйнувань. Тому і контрнаступи на інших напрямках теж йдуть максимально обережно - українська армія не має навіть намірів воювати так, як росіяни, "закидуючи трупами" ворога.
В самій росії поглиблюється економічно-політична криза, тут просто без подробиць - все погано. Вони намагаються провести приховану мобілізацію - тобто скасували звільнення у запас для строковиків, потроху почали призов резервістів, перекидають до України свої частини з інших регіонів тощо. Йде розконсервація старої та небоєздатної техники.
Важливо бачити, що під тиском великих втрат та поразок на фронті змінються навіть риторика росіян. Вони вже відмовились від свої перших планів "денацифікації" та "демілітарізації" всієї України. Вони вже не кажуть про наміри взяти Київ. Вони вже кажуть лише про захоплення території Донецької та Луганської областей. Досить скоро ми побачимо, що керівництво росії буде казати про оборону лише тих позицій, які вони займали до 23 лютого 2022 року, а ще згодом - лише про утримання Криму, а десь до літа - вони вже будуть вважати за успіх просто відсутність контрнаступу України за межі її кордонів до початку 2014 року.
Втім, слід зазначити, що під тим самим тиском втрат та поразок російські генерали почнуть воювати більш виважено та грамотно. Та зможуть мобілізувати велику кількість "гарматного м'яса" з технікою, хай і застарілих зразків - але дуже небезпечною завдяки дуже великій кількості. Задля цього росія може спробувати дипломатичним або воєнним шляхом виторговувати на деякий час перемир'я - щоб зібратися з силами, оговтатися від перших поразок та знову піти у наступ.
Тому нам треба не займатися "шапкозакиданням", тверезо бачити як поразки, так і сильні сторони нашого ворога, слабкі та сильні сторони України та боронити нашу державу аж до перемоги. Адже зараз саме армія України разом із підтримкою всього народу України, із підтримкою всього світу - наближають нас до перемоги. Тобто, до такого миру, який буде кращий за довоєнний. І досягнути його можна лише одним шляхом - знищити режим путіна та позбавити росію будь-якого шансу на війну.
