Тут і там: Правий, Правий Сектор

1.

Двері казарми відкрились. Через поріг переступила довга тінь. За нею увійшло ще три.
Комбат: «Давай швидше!» - пошепки через ліве плече до фігури, що стояла за спиною.
Хтось з трьох побіг до іншого входу,  а через кілька секунд у курені спалахнуло світло.
- Тривога! – крикнув він.
Його голос пробиває сон, який розсіюється й, разом із метушнею, все ще присутній в повітрі.
-  Курінь - підйом! – ще голосніше.
Бійці швидко одягаються й вибігають на вулицю. За їхніми спинами голос  Беркута – відлік:  п’ять, чотири, три, два…
- Не забуваємо броніки та рюкзаки, - це Памір.
Всього кілька хвилин й на плацу, у дві лави, вишикувались майже усі, 160 чоловік. Нічого не пояснюючи, команда:
- Праворуч!  Кроком руш!
Мовчки виходять за периметр військової частини.
Січневий дощ змиває залишки снігу з нагорнутих кучугур. Вітер,  поривами, жбурляє в обличчя бійців опади.
Слизькою дорогою, ступаючи в калюжі, вийшли на перехрестя. 
- Бігом руш!
З голови колони голос:
- Коли ми ідемо…
Бійці повторюють:
- Коли ми ідемо…
- Всі у нас питають…
- Всі у нас питають…
- Хто ми є…
- Хто ми є-є-є-є-е…
- Ми відповідаємо…
- Ми відповідаємо…
- Правий, Правий Сектор…
- Правий, Правий Сектор…
Позаду колони їде автомобіль – освітлює дорогу й підбирає бійців, що відстають.
Памір:
-  Граната!
Хлопці повалились на землю – прямо у калюжі.
Сміх.
- Встати!
Піднялись.
Знову побігли.
- Свято наближається! – сказав хтось.
- Сім кілометрів посеред ночі – найкращий подарунок на Різдво.
Памір, сміючись, зупиняється. Хлопці пробігають повз.
- Все! Не можу!
- Повертайся в казарму.
- Можна?
- Так! Збирай речі, завтра їдеш додому.
Захекавшись, хлопець зупинився.
Памір:
- Хто ще не може?
Відповіді немає.
- Прискорюємось...
Стрілки годинника перевалились за північ, коли усі повернулись до казарми. Мокрі та зморені нічною пробіжкою всі швидко лягають спати.
Світло вимкнули.

«Курорт «ДЕСНА»
Триразове харчування
Прогулянки свіжим повітрям
Інтенсивні тренування

Майстри з відтискання на плацу, зранку, в один голос:
- Дисципліна
Упор лежачи.
- Наш порядок.
Вихідне положення.
Знову і знову повторення.
Мокрий сніг лягає на одяг хлопців, що відтискаються, чекаючи, коли всі стануть у стрій. Чекають тих, хто ще не вийшов з казарми.
- Позви їх, - кричить комбат до хлопця, який тільки-но визирнув з казарми. Той розвертається й зникає за дверима. Групка з чоловік шести фактично вилітає з приміщення і біжить на плац, який гуде голосами: «Дисципліна – наш порядок»,  «Дякуємо за науку» й аплодисментами вкінці вправ.

2.
Між столами столової ходить малий Бурчик, він вглядається в обличчя чоловіків, що розсідаються за столами. В руках має дерев’яний пістолет й іграшковий танк. На голові - червоно-чорна шапка ПС.
Найменшому в Десні правосєку  чотири роки. Він марширує з солдатами, коли ті крокують  на зняття прапора, також ховається від Беркута між лавами новобранців на шикуванні, вилазить на БТР аби крикнути: «Правосєки єдут».
Дитина приносить в життя казарми якийсь незвіданий позитив. Інколи говорить таке, що рідко почуєш від дітей його віку. Це закономірно, адже тут, у Десні, він провів понад півроку.
Побачивши Явора він підбігає до нього і буцає в ногу. Випускає з рук танк. Той упав на підлогу.
Віталік  складає вказівний палець таким чином, щоб форма маленької ручки нагадувала голову собаки.
- Плівєт, сабацка! – говорить.
Явір у свою чергу робить те саме.
- Прівєт! – відповідає рука Явора.
- Як діла?
- Нормально.
- Давай длужіть!
- Давай!
- А як тебе звуть?
- Собака.
- Да нє... ім’я яке?
- Гав-гав!
Віталік усміхається.

З пакетом, він заходить в казарму, стає по середині і кричить:
- Кому канфєту?
- Віталік, іди сюди…
Малий підходить, дістає з кулька кілька «Шоко-моко» і подає хлопцеві.
- Дякую!
- На здолов’я! – Віталя відходить вбік й кричить: пацани, хто хоце канфєт?
З ним починають гратися. Підкидати під стелю. Носити на руках.
Сміхотливо Віталік:
- Єщьо! Єщьо! Хацу єщьо…
- Йди сюди.
Він підходить й знову здіймається вгору над руками, які вже готові спіймати його. А потім в казарму заходить мама Віка й  починає сварити свого сина за те, що він не сказав куди пішов.
З плачем перед матір’ю, яка притримує двері,  хлопчик  виходить на двір.

3.
Слово «ТАМ» набуло іншого значення.
«Як ти Там?» - це вже про Донбас.
«Там все по-іншому»
«Там бомблять»
«Там…» - дуже багато «ТАМ»
Воно присутнє всюди.
Воно окреслює досить таки велику територію.
Там – локалізує дві області.
Там – Донецьк.
Там – Луганськ.
Там – Щастя.
Там – Дебальцево.
Там – війна.
Там – смерть.
Там – пекло.
Там…
ТУТ – значення немає.
Тут – думки про ТАМ.
ТАМ – думок немає. 
«Там все по-іншому»