Тінь вкраденого зерна: починається дипломатичне протистояння між Україною та Ізраїлем
Використання російських суден, зокрема тих, що перебувають під міжнародними санкціями (як-от судна компанії «Матрос Позиніч» чи «Матрос Кошка» та інші), для транспортування агропродукції з Криму або окупованого Приазов’я до Хайфи чи Ашдода, створює прецедент, який підриває міжнародні зусилля з ізоляції агресора.
Буквально зараз Суховантаж PANORAMITIS доставив до Ізраїлю десятки тисяч тонн зерна, яке, було незаконно вивезене з тимчасово окупованих територій України.
Для України це не просто крадіжка майна, а елемент економічного геноциду, тоді як для Ізраїлю ситуація балансує між продовольчою безпекою та збереженням складних відносин із кремлем.
Тим більше, що нещодавно відмовився приймати судна з ураженим українським зерном Єгипет, не так часто вони стали заходити і до Сирії - які були кілька років чи не основними покупцями зерна з росії, вивезеного з окупованих портів.
Позиція українського керівництва у цьому питанні є безкомпромісною та публічною. Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що торгівля краденим українським ресурсом є формою співучасті у воєнних злочинах. Офіційний Київ розглядає кожен захід такого судна в іноземний порт як тест на відданість міжнародному праву. Президент закликав світову спільноту, включаючи Ізраїль, до жорсткого контролю сертифікатів походження продукції, оскільки легалізація «кримського» зерна через підроблені російські документи є прямою підтримкою окупаційної адміністрації.
Зеленський анонсував санкції через судно з викраденим українським зерном, яке зайшло до порту Ізраїлю Президент звернув увагу, що вже друге судно з таким зерном прибуло в порт Ізраїлю та готується до розвантаження. "Це не є і не може бути чистим бізнесом. Влада Ізраїлю не може не знати, які судна та з яким вантажем прибувають у порти країни", - написав Зеленський.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга висловлювався ще більш прагматично та жорстко. Українське МЗС систематично надсилає ноти протесту ізраїльській стороні, надаючи супутникові дані та докази того, що зерно було завантажене в портах Севастополя чи Бердянська. Дипломатичне відомство наполягає, що Ізраїль, як демократична держава, не має права закривати очі на походження товарів, навіть якщо вони пропонуються за цінами, нижчими за ринкові. Для Києва це питання принципу: будь-який прибуток, отриманий росією від продажу українського зерна, конвертується у ракети, що летять на українські міста.
Також очільник МЗС Андрій Сибіга викликав ізраїльського посла для вручення офіційної ноти протесту.
У Києві попередили, що розвантаження судна може спричинити серйозну кризу у відносинах з Ізраїлем. Україна заявила про готовність застосувати дипломатичні та правові інструменти. У МЗС інцидент охарактеризували як «ляпас» на тлі попередньої підтримки.
Уряд Ізраїлю, зі свого боку, демонструє значно обережнішу та подекуди стриману позицію. Офіційний Єрусалим намагається уникати прямої конфронтації з москвою, аргументуючи це специфікою безпекової ситуації на Близькому Сході, зокрема в Сирії. Ізраїльські посадовці часто посилаються на те, що більшість закупівель зерна здійснюється приватними компаніями, а не державою, що нібито обмежує можливості уряду втручатися в комерційні контракти. Крім того, Ізраїль наголошує на необхідності підтримання власних стратегічних запасів продовольства в умовах глобальної нестабільності.
"Докази, що підтверджують звинувачення, досі не надані. Ви навіть не направили запит про правову допомогу, перш ніж звертатися в ЗМІ та соціальних мережах." - написав міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар.
Така розбіжність у підходах створює серйозну напругу в двосторонніх відносинах. Поки Україна вимагає запровадження реальних механізмів перевірки (ДНК-аналіз зерна, перевірка навігаційних даних суден), ізраїльська сторона часто обмежується формальними запевненнями у дотриманні міжнародних норм.
Але ігнорування фактів прийому суден із краденим вантажем сприймається в Києві як "тиха легітимізація" окупації. Це створює небезпечний ланцюг, де економічна вигода переважає над політичними цінностями, що в перспективі може послабити підтримку Ізраїлю з боку західних партнерів, які дотримуються суворого санкційного режиму.
