Вперше за 13 років росія не має присутності флоту у Середземному морі

У липні 2026 року росія вперше за останні 13 років опинилася в ситуації повної відсутності власних військових кораблів у Середземному морі. Цей знаковий факт, зафіксований моніторинговими спільнотами, свідчить про глибоку кризу логістичних та стратегічних спроможностей російського флоту, який раніше тривалий час підтримував постійну присутність у цьому регіоні, навіть у найскладніші роки після розпаду СРСР.

Однією з ключових причин такого відступу є безпосередній наслідок повномасштабного вторгнення росії в Україну та застосування Туреччиною положень Конвенції Монтре. Закриття проток Босфор і Дарданелли для російських військових суден фактично унеможливило регулярну ротацію кораблів яорноморського флоту, що позбавило москву можливості оперативно поповнювати або замінювати угруповання в Середземному морі. З 2022 року це доводилося робити виключно за рахунок ресурсів балтійського флоту рф.

Ситуація додатково ускладнилася через втрату росією надійного геополітичного фундаменту в регіоні. Після зміни влади в Сирії наприкінці 2024 року кремль втратив стабільні умови для використання пункту матеріально-технічного забезпечення у Тартусі, який тривалий час був головною базою для обслуговування, ремонту та логістичної підтримки російських кораблів у Середземномор’ї. Без власної розвиненої інфраструктури підтримувати постійну присутність виявилося технічно та економічно надскладним завданням.

Аналіз поточних пріоритетів російського командування також вказує на перерозподіл ресурсів флоту. Частину сил було вимушено перекинуто на виконання інших, більш нагальних завдань, зокрема на супровід суден так званого «тіньового флоту», що слідують із Балтійського моря. Це свідчить про критичну потребу москви у прикритті торговельних шляхів, що забезпечують обхід санкцій та експорт підсанкційних товарів.

Крім того, російський військово-морський потенціал серйозно підірваний через втрати кораблів у Балтійському морі внаслідок українських ударів та необхідність тривалого і складного ремонту тих одиниць, що залишилися в строю. Зношеність техніки та неможливість її якісного обслуговування в умовах відсутності логістичних хабів змушують Росію фактично згортати свою «експедиційну» присутність у віддалених акваторіях.

Попри те, що на нинішньому етапі вихід російського флоту із Середземного моря може здаватися тимчасовим, оскільки ця акваторія залишається стратегічним коридором для виходу у світовий океан, поточна ситуація демонструє стратегічну і технічну деградацію російського ВМФ. Без вирішення проблем із базами, ремонтом та безпекою на ключових маршрутах москва виявилася неспроможною підтримувати статус «глобальної морської держави» у цьому стратегічно важливому регіоні.