Абу-Дабі: Дипломатія в оксамитових рукавичках проти ракетного терору

Захід, ініційований за посередництва Об'єднаних Арабських Еміратів та ряду країн Глобального Півдня, зібрав дипломатів високого рівня для пошуку точок дотику. Але «миролюбна» риторика російської делегації була вщент розбита черговою хвилею ракетних атак.

Перед початком зустрічі в Абу-Дабі політичні оглядачі обережно прогнозували можливість досягнення домовленостей щодо «гуманітарних пакетів» — обміну полоненими за формулою «всіх на всіх» та безпеки в Чорному морі.

Україну на переговорах представили секретар РНБО України Рустем Умєров, керівник Офісу президента Кирило Буданов, його перший заступник Сергій Кислиця, очільник парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, радник Кабінету президента України ОП Олександр Бевз, начальник Генерального штабу ЗСУ Андрій Гнатов, начальник Головного управління розвідки Міноборони Олег Іващенко, перший заступник секретаря РНБО України Євгеній Острянський, перший заступник керівника СБУ Олександр Поклад та заступник начальника Головного управління розвідки Вадим Скібіцький.

З американського боку участь у зустрічі взяли спеціальний посланник Стів Віткофф, а також Джаред Кушнер, Джош Груенбаум, генерал Деніел Дрісколл та генерал Алекс Гринкевич.

За словами Умерова, російську сторону представляли представники військової розвідки та армії.

Основні очікування сторін включали:

• Україна та союзники: Наполягали на дотриманні «Формули миру» Зеленського, зокрема виведенні військ до кордонів 1991 року та фіксації відповідальності за воєнні злочини.

• Посередники (ОАЕ, Саудівська Аравія): Намагалися знайти формулу «заморозки» конфлікту, яка б влаштувала обидві сторони для відновлення глобальної логістики.

• росія: Прибула на переговори з традиційним ультиматумом про «врахування реалій на землі», фактично вимагаючи легалізації окупації українських територій на Донбасі і повного виводу українських військ з регіону в обмін на припинення вогню.

Справжнє обличчя російської «дипломатії» проявилося не в залах готелів Абу-Дабі, а в небі над Києвом. В ніч на 24 січня 2026 року, саме в розпал кулуарних обговорень можливого перемир'я, Росія завдала масованого ракетного удару по українській столиці.

Використання балістичних ракет «Іскандер-М» та крилатих надзвукових Х-32 стало цинічною відповіддю Москви на мирні ініціативи посередників.

«Важко говорити про мир з тими, хто вдень тисне руку в Еміратах, а вночі віддає наказ обстрілювати житлові квартали Києва», — прокоментував ситуацію представник української делегації.

Цей удар продемонстрував стратегію рф: використовувати переговори лише як ширму для перегрупування сил та психологічного тиску на українське суспільство та західних партнерів.

Очікувано, зустріч в Абу-Дабі не принесла прориву. Замість підписання протоколів про наміри, сторони роз'їхалися з усвідомленням того, що кремль не готовий до реального миру.

Головні підсумки консультацій:

1. Повна недовіра: Ракетна атака 24 січня стала остаточним аргументом для України щодо неможливості ведення переговорів без попереднього виведення військ рф.

2. Західна реакція: Події в Києві змусили учасників форуму з-поміж країн ЄС та США заговорити про нову хвилю військової допомоги, зокрема засобів ППО великої дальності.

3. Дипломатичне фіаско рф: Посередники з Глобального Півдня відчули себе приниженими, адже ракетний удар під час їхньої миротворчої місії підірвав авторитет самих Еміратів як нейтрального майданчика.

Переговори в Абу-Дабі підтвердили стару істину: мова російських ультиматумів не змінюється. Поки Кремль намагається імітувати дипломатичний процес, його реальна політика продовжує писатися ракетами. Для України ж результати зустрічі стали ще одним нагадуванням, що справжній мир виборюється не в кабінетах Абу-Дабі, а на рубежах української оборони під захистом систем ППО.