Віткофф і путін: Нова гра в перемир’я чи черговий блеф Кремля?
Хід переговорів: Сигнали і натяки
Зустріч у кремлі, за словами помічника путіна Юрія Ушакова, була "корисною і конструктивною", а сторони обмінялися "сигналами" щодо війни. Віткофф, який уже п’ятий раз цього року відвідує москву, прибув напередодні дедлайну Трампа, що додає інтриги. З російського боку підтверджено, що розмова торкнулася "українського кризового питання" та перспектив стратегічного партнерства з США. Але деталі пропозицій путіна поки що залишаються за зачиненими дверима кремля – Ушаков пообіцяв розкрити їх лише після того, як Віткофф доповість Трампу. Білий дім, своєю чергою, "позитивно оцінив" переговори, натякаючи на можливе запровадження вторинних санкцій уже в п’ятницю, якщо прогрес буде недостатнім.
Диктатор росії путін, як відомо, напередодні відкидав ультиматум Трампа, наголошуючи на незмінності умов, висунутих у 2024 році: вивід ЗСУ з чотирьох окупованих областей, нейтралітет України та зняття санкцій, що фактично є вимогою капітуляції України. Але тепер, за чутками, Кремль готовий розглянути "повітряне перемир’я" – тимчасову паузу в атаках дронів і ракет. Чи це поступка, чи просто тактичний маневр, щоб уникнути санкцій і виграти час?
Плани росії і путіна незмінні: вона вимагає капітуляції України
Позиція російського лідера, судячи з оприлюднених тими чи іншими медіа інформаційними повідомленнями про переговори Віткоффа і путіна, не змінилася. Він так само вважає, що Україна має суттєво скоротити армію та обмежити озброєння, назавжди відмовляється від членства в НАТО та інших військових союзах. Під контроль росії переходять міста Херсон, Запоріжжя та загалом уся територія Донецької, Запорізької, Херсонської областей. Україна офіційно визнає всі окуповані території частиною росії і назавжди відмовляється від них. При цьому путін, можливо, не заперечує проти майбутнього членства України в Євросоюзі. Також путін хоче, щоб США та Європа скасували усі санкції проти росії.
Також путін висловився щодо того, щоб привести до влади в Україні більш "лояльних" до росії людей в уряді, парламенті і навіть на посту президента.
Це той самий абсолютно неприйнятний для подавляючої більшості українців план, який де-факто означає капітуляцію України, крах всіх сподівань на майбутнє і сенсу героїчних зусиль українських військових і волонтерів.
Чи усвідомлює путін всю нереалістичність своїх вимог тоді, коли кожного дня на росії палає той чи інший нафтопереробний або військовий завод, коли паралізується залізнична логістика, коли економічні санкції і військова економіка вже майже придушили російську умовно "мирну" промисловість? Це риторичне питання, і я гадаю, що тут є два варіанти: або путін дійсно не усвідомлює реального становища росії, або сподівається затягнути час, "дотиснути" Україну і, нарешті, добитися свого.
Пропозиції Віткоффа: ані миру, ані війни
Судячи з уривчастих витоків, Віткофф, ймовірно, запропонував путіну не повноцінне завершення війни, а обмежене припинення вогню. За інформацією з відкритих джерел, це може включати "режим тиші в небі" без відмови від територіальних претензій, з можливим відтермінуванням питання окупованих земель на 49 чи навіть 100 років. Такий підхід виглядає як спроба зафіксувати статус-кво, залишивши за росією контроль над окупованими українськими територіями, водночас уникаючи прямої конфронтації з Заходом. Це не мир, а заморожений конфлікт – класична тактика Кремля, яку ми бачили в Грузії чи Придністров’ї.
Ще один нюанс: путін, за чутками, наполягав на припиненні військової допомоги Україні та мобілізації, що фактично зв’язало б руки Києву. Це виглядає як спроба зберегти перевагу на фронті, особливо в умовах постійного наступу росії біля Покровська. Водночас пропозиція могла включати економічні поступки – доступ до російських нафтових проєктів чи газових схем для американських посередників. Але чи купить Трамп цю ідею, враховуючи його жорстку риторику про зниження цін на нафту як інструмент тиску?
Гра на випередження чи відчайдушна ставка?
Мені здається, що путін опинився в пастці, яку сам собі й створив. Ультиматум Трампа, посилений розгортанням американських підводних човнів як демонстрацією сили і серйозних намірів США, поставив кремль перед вибором: або поступитися, або зіткнутися з економічним колапсом через санкції буквально за декілька місяців.
Пропозиція "повітряного перемир’я" виглядає як компроміс, який дозволяє Путіну зберегти обличчя перед власною елітою, але водночас не вирішує ключового – повернення окупованих територій Україні. Це радше тактичний відступ, щоб затягнути час і дочекатися можливої зустрічі з китайським лідером Сі Цзіньпіном, від якого він, ймовірно, сподівається на підтримку.
Трамп, зі свого боку, грає на публіку – його риторика про санкції та "значний прогрес" після зустрічі Віткоффа свідчить про бажання показати електорату активність. Але чи вірить він у реальність миру? Сумніваюся. Скоріше, це спроба перевірити межі Путінової витривалості. Якщо Кремль не піде далі символічного перемир’я, санкції стануть неминучими, а це вдарить по російській економіці, яка вже балансує на межі через падіння цін на енергоносії.
Ця зустріч – не про мир, а про баланс сил. Володимир путін намагається виграти час, сподіваючись на слабкість Заходу чи розкол у НАТО. Але його позиція слабшає: війна виснажує ресурси, а міжнародна ізоляція посилюється. Трамп, своєю чергою, тримає паузу, чекаючи звіту Віткоффа, але його готовність до зустрічі з путіним і Зеленським може стати вирішальним тестом. Якщо Київ відкине пропозицію Кремля – а це майже гарантовано, враховуючи неприйнятність відтермінування територіального питання, – ескалація залишиться єдиним сценарієм.
Для мене це виглядає як шахова партія, де обидва гравці роблять ходи, не бажаючи програвати. Але чи вистачить у путіна фігур, щоб протистояти тиску Європи і США, чи Трамп наважиться на рішучий хід – дізнаємося вже завтра.
Поки що Україна залишається заручником цієї гри, а її доля залежить від того, чи вдасться Києву нав’язати власні умови. І це, мабуть, найголовніше питання, на яке ні москва, ні Вашингтон поки що не дають відповіді.
