Друг Далі: Війна не заперечує Нас

Воскресенье, 7 августа 2016, 17:00
"Часто чую - зрівняти весь Донбас під нуль, і окупований, і звільнений. Розповім Вам про Хлопчика. Він з Авдіївки. Живе з бабусею, батьки в іншому місті на заробітках. Хлопчику 11. Мріє стати професійним футболістом. Для цього і зараз, і навіть під куполом небезпеки обстрілів, гоцає м`ячика, поряд з 9-и поверхівкою на окрайку, поближче до військових. Сумує, бо нізким провести матч, 5 на 5 хоча би, а в школі вже рік як не проводять уроки фізкультури", - історія від хлопця з позивним Далі.
Друг Далі: Війна не заперечує Нас

Хлопчик не такий, як решта дітей Авдіївки. Місцеві волонтерки вилаяли мене за постійне пригощання дітлахів, що приходять просити. Як виявилось, місто на той час вже не було голодним, адже постійно працювали кілька пунктів видачі гуманітарної допомоги. Діти просили, щоб віддати батькам, які обміняють продукти на горілку. "Добрими намірами вимощена дорога до пекла".

Одне, чого просив Хлопчик, так це можливості поїхати з нами купатись до кар`єру, що схожий на справжній храм води та піску.
Змусив мене навчати його плавати. За дві години, уже долав до 10 метрів!
Мусили їхати з міста - завантажував з нами бека - ось ті тоненькі наче колосся ручки - піднімали з землі та несли до багажника ящики з патронами.
Телефонує мені іноді.
Сьогодні розповів про мітинги місцевих, які вимагали в українських військових посунити свої позиції подалі за місто. Навіть кидали камінням. "Хто з вас без гріха, хай перший кине у Мене....". Врешті зізнався, що дещо радіє нашому від`їзду, бо вважає, щоб нас роздерли на ганчір`я. Додав - "ето не
люді, ето тварі", "люді кончениє, война нікого нє здєлала нормальнимі".
Не так давно Хлопчик з друзями, бавлячись поруч з ж-д мостом, близько дести хвилин пробули прикутими до лінії землі, адже над головами рвали повітря полки куль.
Якось знайшли труп, не піднімали, так як забоялись можливого замінування.
Зате грались відстріляним РПГ.
Згадує, як за окупації був з лайкою прогнаний "ополченіям", коли насмілився попросити дещицю води.
Каже що ДНР, це – Дибільная Народная Республіка.


Він знає Війну в обличчя, відчуває Її важке дихання, не лякається Її погляду.
Не чуєте Війну, не вірите у Війну, не думаєте про Війну? Зате Вона вірить у Вас.
Раніше ми були простим, обгорнутим затемненим поліетиленом, фотопапіром. Тоді ми не бачили війну. Коли пролили проявник крові на фотопапір дійсності, з`явилась кривава картинка, яку тепер заперечуємо.


Зате Війна не заперечує Нас. Вона як агент федерального бюро - прослуховує Нас, "копає" під Нас, і збирає докази для Нашої зустрічі.
В першу чергу зрівняти із землею необхідно свою особисту лінь, байдужість, недбалість.
Разом з швидкими м`язами та креатино-фосфатним запасом тіла нашої нації потрібно нарешті почати працювати й з повільними м`язами, що працють на витривалість - штанга битви Нам під силу. Та чи під силу Нам марафонський забіг бороьтби?
Для мене окопи, чергування на позиціях, це лише шмат бактерицидного пластиру, наклеєного на непрочищену рану, під яким продовжує гнити.
Якщо тікатимете від Війни, Вона обов`язково наздожене Вас.
Підійдіть до дверей та послухайте, як Вона підкрадається.

comments powered by HyperComments