Чи пан, чи пропав… (роздуми про майбутнє)
Саме тому з обох боків «тимчасової» лінії (постійного кордону визнано не буде) будуть очікувати реваншу, а тому в окуповані зони обох країн ніхто «вкладатися» не буде, бо їх ніколи не визнає світове товариство. Тобто з Донбасу, Криму та Курської області ніколи Ельзасу та Лотарингії, що сторіччями стояли між Францією та Німеччиною, не вийде, бо вони переходили з рук у руки разом з кордоном. До речі – ФРН та НДР підписали остаточну угоду про спільний кордон лише перед руйнуванням Берлінської вежі, бо без цього формально неможливо було об’єднання країн. Треба добре усвідомлювати, що порозуміння може трапитися лише в одному випадку – якщо припинить існувати одна з сторін через внутрішні заворушення. Саме тому нам не потрібно горлати, немов скажені, навіть тоді, коли в інших умовах раніш ми таке робити дуже полюбляли. Є певні демократичні процедури (вибори, референдуми, тощо), за допомогою яких можна добиватися свого, не руйнуючи державу. До речі, перший тиждень Революції гідності, коли на Майдані ще не з’явилися політичні діячі, була прикладом справжнього народовладдя, під час якого пройдисвіту Януковичу треба було не бити студентів, а притягти до відповідальності Азарова з подільниками, розігнати Верховну Раду та оголосити нові вибори, на яких ті ж самі студенти з батьками змогли б обрати нову владу.
Але повернемося до нашої головної теми – наслідків тимчасового миру, котрий не потрібен воюючим сьогодні народам. Щоправда, трапилося це порозуміння в різний час – ми відчули, що повинні встояти після масованих обстрілів ракетами та дронами наших осель, а клятий ворог набагато пізніше, коли почав здогадуватися, що за свої вчинки треба відповідати якщо не перед людьми, так перед Богом.
Скоріш за все, трапиться корейський варіант, коли бойові дії припинили не воюючі сторони, а держави, котрі їх підтримували – Радянський Союз та Китай з одного боку і США з іншого. Ситуація зависла на 70 років, але жодна зі сторін не збирається поступитися іншій. Цього разу може трапитися щось подібне – росія та КНДР залежать від Китаю, а Україна – США та ЄС. Але між собою ці країни-спонсори теж знаходяться у стані потенційної війни. При цьому США та ЄС для України є сторонніми донорами, а росія та КНДР «смокчуть» великого китайського «банана», від якого цілком залежать їх економіки. У цієї грі всі козирі знаходяться у Вашингтоні та Брюсселі – саме вони можуть «перекрити кисень» Піднебесній, поставивши перешкоди її експорту та перестати надавати сучасні технології. Все це подібне принципу доміно – якщо впаде одне каміння, за ним «попливуть» усі інші. Достатньо зменшити китайський експорт, відразу у прірву полетить юань, а з ним і всі прив’язані до нього статки в рублях та вонах.
Все це дуже цікаво, але зараз про інше, що залишилося поза увагою спільноти. Вчора росія надала до Міжнародного суду ООН, у якому розглядається скарга України щодо вторгнення російських загарбників на територію нашої суверенної країни, свої зустрічні претензії, що не мають ніякого відношення до суті самої справи. Мова йде про нічим не підтверджений «геноцид» російськомовного населення Донбасу, який по словам кремлівських (пропа)гандонів мав місце у 2014 році. Тобто, їм про Фому, а вони про Ярему. Як це кумедно не виглядає, у цьому є відразу декілька вигідних для нас моментів.
По-перше, надавши до суду хоча б якусь «маляву», ці кляті збоченці погоджуються з правом самої судової установи розглядати питання вторгнення по суті. На фоні формальної відмови визнання міжнародного права вище російського правосуддя, це виглядає важливим кроком у поверненні до загальних норм.
По-друге, подібний демарш ще раз підтверджує відсутність хоч би якого виправдовування самого факту відвертої агресії. Скоріш за все, на якомусь етапі розгляду справи по суті мокшанські чмошники накидають п’ятами, заявивши, що не збираються виконувати рішення суду задовго до того, як його оголосять. Але зараз вони будуть робити все, щоб якось відбрехатися, бо їм конче потрібне перемир’я за будь яку ціну.
По-третє, чим глибше росіяни будуть «пірнати» у судові справи, тим вище підніметься меч Феміди над їх головами. Навіть якщо вони зберуться зіскочити з правового гачка, все те, що вони набазікали буде запротокольовано і стане додатковим свідоцтвом їхніх злочинів.
Щодо звинувачень у «геноциді», то це зовсім пусте, бо геноцид може бути застосований до окремого народу чи спілки людей з їх релігійними особливостями та станом здоров’я. Наприклад, геноцид євреїв і ромів у нацистській Німеччині, геноцид вірмен у Туреччині, мусульман-уйгурів у Китаї, деяких окремих народів у Африці, геноцид не вилікувано хворих у Давній Спарті чи тієї ж Німеччини. До речі, масові погроми єврейського населення в росії на початку ХХ сторіччя були проявами геноциду з релігійним присмаком. У нашому випадку все набагато простіше - окремого «народу Донбасу» ніколи не існувало, українські християни, мусульмани чи іудеї ніколи не переслідували руських християн, мусульман чи іудеїв. Що до «руських Донбасу», то чому ніхто не «геноцидів» руських, що живуть в інших регіонах України? То ж бо це – повністю вигадана нісенітниця, на яку можуть повестись лише зовсім печерні люди, пробачайте, «глибинний народ», що живе на самому дні вигрібної ями людства під назвою паРаша.
Так, що зміниться у разі припинення вогню на російсько-українських війні? На мій погляд – нічого, крім різкого зменшення числа вбитих та поранених і не менш раптової криміналізації тилу, бо «набивши руку» на смерті, ветерани будуть страждати цілою низкою психічних розладів. Таке було після кожної війни, тому ми ще не раз почуємо «а ти у танку горів?» від тих, хто дійсно через це жахіття пройшов. На жаль, словами тут не обійдеться – будуть лунати пострілі та вибухи привезених з війни «сувенірів». Саме тому навіть Трампу сподобалася ідея українського плану Перемоги – замінити українським військом американський військовий персонал у Європі. З одного боку наші славні бійці будуть працевлаштовані з гідною оплатою, з другого – Україна за це отримає зброю та боєприпаси для продовження війни у майбутньому. З третього – мешканці Європи будуть почувати себе у набагато більшої безпеці, бо жодна з їх армій не має того страшного бойового досвіду, що з’явився у наших хлопців за 3 роки війни.
Щодо росії, то вона буде продовжувати озброюватись, бо перейти на «мирні рейки» ВПК раптово не зможе – від цього впаде економіка остаточно. Дикуни-«патріоти» продовжать скрипіти зубами, а пропаганда надувати в їх дупи лють. Санкції ніхто не знімати не буде – у ЕС на цей випадок не буде консенсусу, а торгівля з Америкою вже зведена до нуля. І колись ці покидьки знову до нас попруть, бо без вбивств, насильств та мародерства вже не зможуть існувати.
