"Король Талун" - новий фрегат для ВМС М'янми
У грудні 2011 року до строю був введений перший збудований на військово-морській корабельні «Танлін» у Сінмалаїку (Янгон) фрегат F11 «Аун Зея» (Aung Zeya), у березні 2014 року до строю був введений фрегат F12 «Кьян Ситтха» (Kyansittha), а 24 грудня 2015-го – майже однотипний із «Кьян Ситтха» фрегат F14 «Сінб’юшин» (Sin Phyu Shin / Sinbyushin). Ці три кораблі мають стандартну водотоннажність близько 3000 тонн і довжину 108 м.
8 березня 2026 року до складу ВМС М’янми прийняли фрегат F19 «Тхалун Мін» (англіфікована назва King Thalun), збудований за національним проєктом FF-135, який став найбільшим бойовим кораблем, збудованим у М’янмі (Бірмі). Корабель отримав назву на честь бірманського короля Тхалуна — восьмого короля династії Таунгу, який правив у 1630–1648 роках, успішно відновив країну, що до того майже століття перебувала в стані безперервних внутрішніх і зовнішніх воєн, і провів низку реформ. На урочистості був присутній голова Комісії з національної безпеки і миру та головнокомандувач збройних сил М’янми старший генерал Мін Аун Хлайн.
Корабель став першою одиницею в запланованій до будівництва для ВМС М’янми серії фрегатів проєкту національної розробки FF-135 і мав умовне позначення FF-135-A-1. Будівництво фрегата F19 «Тхалун Мін» було розпочато в Сінмалаїку 23 квітня 2017 року, а спуск на воду відбувся там 24 грудня 2024 року. Морські випробування фрегата розпочалися наприкінці січня 2026 року. Дев’ять років від закладки до вступу в стрій – з одного боку, досить довго, з іншого – москалі свої корвети не швидше будують. Наразі про будівництво наступних кораблів проєкту FF-135 інформації нема.
Фрегат «Тхалун Мін» має стандартну водотоннажність до 4500 тонн, найбільшу довжину 135 метрів, ширину 14,5 метра і осадку 4,1 метра. Заявлено, що корабель оснащений комбінованою головною дизель-газотурбінною енергетичною установкою схеми CODOG з двигунами невідомого типу (думаю, китайськими); швидкість повного ходу становить 30 вузлів.
Озброєння є комбінацією систем китайського і частково північнокорейського та індійського походження. Воно включає:
- вісім китайських протикорабельних ракет С-802 (похідна від «Екзосета»; дальність пуску 120 км, а для варіанту С-802А – 180 км);
- китайську 76-мм універсальну артилерійську установку H/PJ-26 (похідна від АК-176М);
- три китайські 30-мм семиствольні зенітні артилерійські комплекси H/PJ-12 (створені за мотивами нідерландського «Голкіпера»);
- дві північнокорейські 14,5-мм шестиствольні кулеметні установки;
- два 12,7-мм кулемети;
- дві 12-ствольні реактивні бомбометні установки РБУ-6000 (ймовірно, придбані в Індії, де вони випускаються за ліцензією);
- два 324-мм тритрубні торпедні апарати, що використовують індійські протичовнові торпеди Shyena.
В ангарі забезпечено постійне базування гелікоптера класу Z-9C або Eurocopter AS365 Dauphin 2, а також безпілотного гелікоптера Schiebel Camcopter S-100. Радіоелектронні системи, ймовірно, китайського та індійського виробництва.



