Курський наступ України - жалюгідна поразка росії
По-перше, ми бачили, що росіяни спробували перекинути тут досить значні резерви на протистояння, але не змогли їх сконцентрувати. Більша частина цих резервів знищується успішними ударами українських ракет Хаймарс та української артилерії.
І найбільше свідчення цього – це знищення одного з російських батальйонів, який йшов цілою колонною на вантажівках КАМАЗ. Його знищили ракетами Хаймарс і там задвохсотили щонайменше цілий батальйон майже 500 російських військовослужбовців.
Друге, ми бачимо, що середній час реакції російського командування на наступ на її територію – це понад 72 години, це понад три доби. І за цей час українські сили без суттєвого опору змогли значно просунутися на територію росії.
Йдемо далі, ми бачимо, що Україна вже взяла під контроль місто Суджа, це районний центр, також взято під контроль газорозподільчу станцію «Газпрому», яка забезпечує перевалку газу на газопровід «Дружба», по якому здійснюється транзит газу з території росії по території України далі у Східну Європу, зокрема у Словаччину та Угорщину.
І те, що росія більше не може контролювати цю газорозподільчу станцію, значить, що вона не може контролювати свій експорт газу. Це вже спричинило це збільшення вартості газу на світових ринках. Але всього, окрім російського.
Ми бачимо, що росія не змогла організувати якісний опір українському наступу. Цей наступ розвивався у стилі маневреної війни з дуже малими втратами для українських частин і з дуже великою кількістю трофеїв у техніці та полонених.
Ми бачимо ще одну дуже важливу річ - росіяни знімають резерви для протидії цьому наступу, і вони вимушені знімати їх з тих ділянок фронту, де вони намагалися наступати, тобто на Донбасі, а також з Херсонської області та інших регіонів України, де йдуть бойові дії.
Україна тепер буде мати дуже сильну переговорну позицію на майбутніх мирних переговорах. Тепер не лише росія може торгуватися захопленими територіями, а й Україна теж. Ми віддаємо їм їх території , а Україна отримує всі свої території у кордонах 1991 року, до речі, міжнародно визнаних.
І, що найголовніше, ми бачимо, що так звані червоні лінії путіна, тобто погрози, застосувати навіть ядерну зброю при вторгненні на російську територію, при загрозі самій росії, перетворилися на коричневі. Тобто, на лінію того кольору, який виходить з самого путіна у його знаменитий чемодан або валізку.
Вся російська військова потужність виявилася неспроможною протистояти наступу всього декількох українських добре підготовлених підрозділів.
І ми бачимо, що Україна вже підтвердила офіційно цей наступ на тому рівні, що українські підрозділи офіційно записують відео на фоні, наприклад, об'єктів Газпрому чи інших урядових об'єктів росії на території оцих захоплених містечок. Також ми бачимо, що Україна продовжує цей наступ, хоча вже і не так швидко, тому що росіяни поступово оговтуються і чинять спротив, в тому числі ,у напрямку курської атомної електростанції.
Треба зауважити, що захоплювати атомні електростанції, як виявилося, можна. Тому що можна захопити Запорізьку атомну електростанцію, і тебе за це ніхто відразу не покарає. Тому все, що можна робити і за що не карає міжнародна спільнота, теж саме можна робити і Україні. Але з суворим дотриманням норм безпеки на ядерних електростанціях.
Ми бачимо, що вперше територія росії з часів Другої світової, за винятком деяких прикордонних інцидентів на кордоні з Китаєм, опинилася об'єктом вторгнення, об'єктом наступу іншої держави. І ця держава, Україна, - ефективно знищує весь військовий потенціал російської агресії.
