ЮНЕСКО може захистити Одесу від росіян та забудовників (ВІДЕО)
Ще кілька днів тому, 25 січня 2023 року, сесія ЮНЕСКО більшістю голосів включила історичний центр Одеси до переліку всесвітнього культурного надбання. Причому не просто до переліку, а в статусі тої всесвітньої спадщини, якій загрожує знищення.
Детальніше - у нашому відеоогляді.
Під час цього голосування виникли два скандали. По-перше, в ЮНЕСКО розглядалася одна з перших версій номінаційного досьє Одеси, в якій ще залишилися російські наративи типу того, що Одесу, начебто заснували наприкінці XVIII століття за часів Катерини ІІ. А по-друге, виявилося, що з ЮНЕСКО все ще не вигнали росіян. І саме росіяни, які регулярно обстрілюють Одесу, намагалися зняти з голосування питання про включення Одеси до списку всесвітньої спадщини, яка під загрозою. Позицію росії тут можна зрозуміти - тому що росія, з одного боку, робить все можливе для знищення Одеси своїми ракетами, а з іншого - намагається зірвати будь-яке голосування, де йде мова про російську загрозу Одесі. Та росіяни не змогли нічого і тому на них можна не зважати.
Питання про те, щоб включити Одесу до переліку спадщини ЮНЕСКО, піднімалося на офіційному рівні ще з початку 2000-х. Тобто, це робили і за часів мера Гурвіца, і за часів мера Костусєва, і за часів мера Труханова. Весь цей час, більше 15 років загалом, ті межі історичного центру Одеси, які могли б бути збережені у цьому переліку - постійно зменшувалися. Коли спочатку мова йшла про цілісний архітектурний ансамбль всього центру, від морського вокзалу і Приморського бульвару аж до вокзалу і "Привозу", згодом площі тієї зони, де історична забудова збереглася цілісною, дуже суттєво зменшилася і являла собою в одній із останніх версій лише декілька окремих фрагментів. А все тому, що саме адміністрація мера Гурвіца відкрила центр Одеси під багатоповерхову забудову, а два його наступники Костусєв та Труханов фактично продовжили те, що почав Гурвіц, запустивши дерибан та продаж землі під всілякі там "кадоровки" та інші "будови".
Безумовно, слід похвалити нинішню міську владу, яка вдало скористалася ситуацією - і довела до кінця справу з включенням центру Одеси до переліку ЮНЕСКО. Якби не війна та російські удари - то цей процес міг би затягнутися у звичайних умовах на довгі роки. Але не слід забувати і про те. що саме в період 2014-2016 рр. саме в центрі Одеси збудували декілька багатоповерхівок, які докорінно змінили міський пейзаж. І це не рахуючи зведеної на початку 2000-х висотки на морському вокзалі та біля 2010-го року висотки на Військовому узвозі.
Тепер щодо конкретики. Зона історичної забудови, безпосередньо включена до переліку ЮНЕСКО має площу біля 237 гектарів. Вона охоплює територію порту, та центр по межам Польського узвозу, вулиць Жуковського, Преображенської, Садової та Дворянської. ДІйсно, саме тут сконцентрована найбільша кількість пам'яток архітектури і саме ті квартали, де комплексно збереглася історична забудова - за декількома винятками. Щось будувати у цій зоні чи навіть просто капітально ремонтувати будинки чи вулиці можна буде лише зі спеціального дозволу міністерства культури. Сподіваюся, що у майбутньому тут також за допомогою механізмів ЮНЕСКО наведуть лад з зовнішнім виглядом фасадів, вікон, з кондиціонерами, віконними рамами на фасадах тощо.
Є ще буферна зона, в якій також дуже обмежені параметри майбутньої забудови. Вона охоплює взагалі весь старий центр Одеси та морську сторону узбережжя вздовж Французького бульвару. Фактично, зона цієї буферної зони проходить по вулиці Старопортофранківській, Пантелеймонівській і далі по Французькому бульвару - по старому кордону зони порто-франко. Площа цієї зони 1067,5 гектарів.
Статус всесвітньої спадщини, якій загрожує знищення, безпосередньо не захищає Одесу від російських обстрілів. Але це створює додаткові механізми для притягнення до відповідальності та покарання винних - тих росіян, які випускають ракети по Одесі, які віддають накази обстрілювати Одесу і тому подібних. Також цей статус формально гарантує цілісність історичного центру Одеси від тих забудовників, які отримують дозволи та інші документі від міської чи обласної влади. Фактично, справа захисту Одеси від вкрай знахабніліх забудовників тепер перекладається на міністерство культури України. Чи впорається воно?
Відповідь частково є у двох протилежних досвідах. Наприклад, історичний центр Львова вже досить давно є в переліку спадщини ЮНЕСКО - і там і центральна, і міська влада вже понад два десятки років вгамовують апетити забудовників та не дають їм можливості будувати щось зовсім погане. А ось в Одесі документи на будівництво багатоповерхівок видавало саме міністерство культури - а потім само визнавало їх фальшивими. Тобто, ще кілька років тому оті висотні одоробла в центрі Одеси починали зводити не просто за дозволами від Мінкульту, а за фальшивими дозволами від Мінкульту. І все це при наявності досить жорстких обмежень, закладених у історико-культурний опорний план Одеси, прийнятий ще у 2008 році, який є частиною Генерального плану міста.
Тому подивимось, як там воно буде.
