Ще на одного одеського активіста, колишнього військового, скоєно напад. Поліція прийняла сторону злочинців
Ігор не раз і не два визивав поліцію, навіть звертався до голови одеського главку, втім правоохоронці, схоже, у відповідь вирішили зробити з потерпілого злочинця.
Історія бере свій початок ще два десятки років тому, коли в Одесі, за місцем проживання Ігора Калініна, він стикнувся з неправомірними діями його сусідів — маргінальних елементів, які створювали дискомфорт для мешканців цілого будинку. Вищезгадані сусіди регулярно влаштовували п’яні дебоші, бійки, смітили у під’їздах будинку та на території, чіплялися до мешканців, зокрема, вимагали гроші. За свідченнями очевидців, дебошири вживали не лише алкоголь. Проте жодної реакції з боку поліції не було.
Ситуація стала набагато гіршою трохи згодом — коли одного дня влітку 2021 р. дружина Ігора поверталася додому, а один з вищезгаданих громадян, фактично хазяїн кубла, —спілкувався з черговим гостем, якій стояв під його вікном із пляшкою. Побачивши жінку, він агресивно заявив з вікна на весь двір, що вона, мовляв, «не поважає» його, адже не дає йому грошей «на пиво» - після чого його товариш по чарці пообіцяв «розібратися», зайшов за пані до під’їзду та наніс їй кілька ножових поранень в шию.
На щастя, жінка вижила, але тепер вона є інвалідом першої групи і потребує постійного догляду, через що Ігор не зміг приєднатися до своїх побратимів з початком навали у 2022 році. Нападника невдовзі затримали в Одеській області — до суду, який неодноразово відкладувався, той не дожив, безславно закінчивши своє життя у СІЗО.
Тим не менш, проблеми це не вирішило, адже він був лише одним з агресивних маргіналів, а його спільника, хазяїна кубла, не притягнули до відповідальності ані як замовника, ані навіть за надання неправдивих свідчень в рамках слідства, адже, за його словами, "ніякого нападу ніхто з його знайомих не вчиняв".
Варто зазначити, що після цього це кубло аж ніяк не припинило існування, всупереч здоровому глузду. Товариші по чарці сусіда з першого поверху продовжили «чергувати» під його вікном, і хтось рано чи пізно мав стати наступною жертвою. Ігор неодноразово звертався до поліції - але жодної реакції не відбулося. Ні дільничний, ані слідчі територіального органу НП не реагували належним чином на його заяви, ба більше – чомусь вилучили усю техніку як речові докази в межах судового процесу та повернули її лише після звернення до суду в некомплектному стані без карт пам’яті. Навіть звернення до генерала поліції Семенишина та прокуратури були фактично проігноровані.
Для Ігора подальше співіснування з подібними виродками, яких певний час не було видно на горизонті з початку московитського вторгнення, принесло ще більше неприємних ситуацій - в серпні 2024 року він, повертаючись додому, помітив під тім самим вікном кубла двох чергових осіб, які перебували в стані сп’яніння, спілкуючись з вищезгаданим горе-сусідом, голосно лаялись нецензурно, незважаючи на пізній час, порушували громадський порядок. Ігор сказав їм йти геть, проте у відповідь вони наблизились до нього з погрозами і майже почали бійку, але в той самий час у під'їзд входила сусідка, і вони трохи заспокоїлись. Ігор пішов додому, пригрозивши поліцією. Хай там як, через 15 хвилин Ігореві потрібно було вийти, аби поставити мотоцикл у гараж, після чого його знову покликала ця компанія - він підійшов, після чого отримав порцію перцевого газу з балончика, а виродки почали його бити групою. Вирвавшись, Ігор почав намагатися відірватися від нападників, також голосно кричачи до сусідів, аби ті викликали поліцію. Йому вдалося забігти у під’їзд та потрапити додому, де він промив очі, в той час як неадеквати стукали по всіх дверях з погрозами.
Через якийсь час Ігору в двері подзвонив наряд поліції — він відкрив їм двері, тримаючи в руках звичайне долото, адже на його питання «Хто там?» поліцейські промовчали.
Його відразу ж сфотографували, пообіцяли викликати СОГ (слідчо-оперативну групу), яка, звісно ж, не приїхала. Наступного дня Ігор звернувся до поліції з заявою про груповий напад на нього, проте потім його допитали як нападника!
Минуло більш ніж три місяці, і раптом у двері Ігора знову подзвонили поліцейські — на цей раз з обшуком. Як виявилося, в процесі погоні за ним, один з п’яних виродків зламав руку, намагаючись вибити двері в під’їзді. З точки зору поліцейських це виглядало так — Калінін нібито умисно напав з «металевим прутом» на п’яного, але ні в чому не винного маргінала, зламавши йому руку, поки дружки цього п’янички нібито ігнорували весь цей процес і були, на думку поліції, свідками.
Навіть патрульні поліцейські дали відверто брехливі покази, засвідчивши, що Ігор нібито їм сказав, що ходить з цім долотом на вулицю для самозахисту. Проте в ділі немає жодних показів сусідів, які, певно чули або бачили бійку. Отже, Ігору вручили підозру за ст.122 ККУ, навіть не знявши з нього побоїв та опіків від балончика. Усі «козирі» слідства – покази одного з двох нападників, якій для них є свідком, та долото, з яким поліція побачила Ігора у нього вдома і з яким не робилось жодної експертизи.
Тобто слідство насправді не проводили, — впевнений Калінін. — Тому що нормальне слідство встановило б факт групового нападу за попередньою змовою, і навіть наявність якихось тілесних ушкоджень у нападників не є підставою притягувати Ігора до відповідальності за ч. 5 ст. 36 КК. Таке враження, що до кінця року вирішили закрити якомога більше справ і передати все до суду, хоча нормального слідства не було".
"Ми з дружиною в приголомшеному стані, — написав активіст на Одеському форумі. — Є така приказка: за що боролись, на те й напоролись. Я, жодного разу не судимий, законопослушний громадянин, який завжди намагався діяти законними методами, тепер підозрюваний. Мабуть, треба було спочатку не проявляти терпимості і миролюбства, а просто ламати руки всім цим алкоголікам, не чекаючи, поки вони почнуть дружину цими руками ножем тикати, тому що вона «на пиво не дає», замість того, щоб звертатися до поліції, якій байдуже. І добре, якби їй було байдуже — так ні ж, тепер вони «працюють»! Підозри оголошують, в суд справу передають, висмоктану з пальця, без доказів, фальшивий документ. При цьому в самому підозрюванні написано в кінці, що всі сумніви трактуються на користь обвинуваченого, що обвинувачення не може базуватися на припущеннях (що у мене виник умисел і т.д.). А я, маючи дружину-інваліда, у якої через нерви зараз ускладнення, повинен їздити по судах і боятися, щоб знову не забрали комп’ютери, не відправили в СІЗО, залишивши дружину одну, витрачати гроші, яких немає (2250 гривень на місяць — це все, що мені платить держава за догляд за дружиною). Я взагалі екскурсовод і перекладач, але роботи у мене зараз через війну майже немає".
Ігор Калінін звертається по допомогу до одеської громадської спільноти:
- Потрібна юридична допомога та поради, щоб повернути справу на дослідування, перекваліфікувати учасників.
- Звісно, потрібен розголос і резонанс, залучити журналістів, розповісти знайомим. Допомогти потрібно не тільки мені, адже таке може статися з кожним з нашою поліцією.
- Не хочу просити милостиню, але потрібні гроші на відповідні витрати. Карта ПБ № 5168 7456 1542 9468. Бо ситуація вже пройшла точку «пора змінювати валюту», міняти особливо нічого.
- Потрібні можливі свідки того події, якщо такі знайдуться через три з половиною місяці.
- Моральна підтримка, присутність на судових засіданнях громадськості, висвітлення процесу в соцмережах і ЗМІ. Можливо, збір підписів.
- Якщо є інші думки, пишіть. Тільки зверніть увагу, що тема зі зірочкою, тобто писати строго по суті.
Ситуація наразі наступна: Ігор є підозрюваним у кримінальний справі, яка є ні чим іншим, як черговою жалюгідною спробою некомпетентних поліцейських підняти собі показники перед кінцем року. Його дружина є інвалідом, а він піклувальником, тож без його допомоги вона не зможе повноцінно жити та банально забезпечувати свої потреби. Жодної реакції з боку поліції на діяння відверто неадекватного маргінесу не було і, схоже, без розголосу не буде. Щоб переконатися, що герой матеріалу вартий підтримкм, редакція наводить нижче його характеристики з місць проходження служби.
Щодо реквізитів Ігора Калініна в разі, якщо ви захочете йому допомогти, можно без труда його знайти, написавши в особисті через Одеський Форум.
Жодним чином не сумніваємось в порядності людини, яка є одним з найбільш соціально активних представників Одеської громади ще з часів ранніх 2010-х років, не вчиняв нічого протиправного, а просто став жертвою нігілізму і некомпетентності, а щонайгірше — тотальної відсутності людяності у тих, кого чомусь прийнято називати "правоохоронцями".
