Апофеоз новітнього «гуманізму»: як салютувати тиранам і переосмислювати поняття людяності

Завершення тисячолітнього пошуку гуманістичних ідеалів виявилося несподівано простим: для отримання високого звання «гуманіста» тепер всього лиш достатньо знищувати інфраструктуру цілої країни, стирати з лиця землі дитячі лікарні, катувати полонених та весело підписувати укази про мобілізацію нових «гарматних м'ясних» дивізій.

За такою логікою, історичні попередники путіна — від Калігули, Тамерлана, Чингісхана до Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна — були всього лиш незаслужено затаврованими недорозумілими альтруїстами.

Мабуть, Гітлер, розбудовуючи мережу таборів смерті та вирішуючи «єврейське питання», виключно піклувався про «соціальну безпеку», а Сталін через «глибоку турботу» про логістику організовував мільйонні депортації та Голодомор.

«Гуманізм» путіна цілком гармонійно вписується у цей пантеон людожерів, де масштаб кривавих злочинів тепер вимірюється не ступенем жорстокості, а кількістю компліментів від амбіційних американських дипломатів.

Однак найвищою точкою цього політичного абсурду є контекст, у якому путіна наділили моральним німбом: його відверто зіставили з Дональдом Трампом. Трампівський «гуманізм», що проявляється у величній самозакоханості, готовності торгувати чужими суверенними територіями заради телевізійних рейтингів та систематичному шантажі військовою допомогою, знайшов свій ідеальний дзеркальний відбиток у кремлівських кабінетах. Перетворити поняття людинолюбства на банальний засіб риторичного бартеру — це, безперечно, видатне досягнення сучасної геополітики.

Коли вбивство тисяч мирних жителів і тиск на жертву агресії класифікуються як «турбота про мир», Світовій історії залишається лише мовчки спостерігати, як слово «гуманізм» остаточно втрачає свій зміст, перетворюючись на саркастичний салют перед обличчям диктатури.

Єдина різниця зараз між «гуманізмом» Трампа і «гуманізмом» путіна полягає в тому, що перший не відправляє тисячі американців у «м'ясні штурми» і не завдає ударів по Україні.