Епштейн - це сучасний Распутін

Марк Врублевський | Вівторок, 3 лютого 2026, 09:26

Публікація чергових масивів документів у справі Джеффрі Епштейна — так званих «файлів Епштейна» — викликала у світовому суспільстві ефект розірваної бомби. Перелік імен, що включає колишніх президентів, монарших осіб, голлівудських зірок та фінансових магнатів, не просто шокує деталями розпусти. Він ставить під удар саму легітимність сучасних глобальних еліт.

А ми ж проведемо історичну паралель між постаттю Епштейна та іншим «злим генієм» верхівки влади — Григорієм Распутіним. Хоча їх розділяє століття, сценарій руйнації державних інститутів через одну людину виглядає ідентичним.

Григорій Распутін на початку XX століття став для російської імперії символом розпаду. Його присутність у найближчому оточенні Миколи II та вплив на прийняття державних рішень обвалили престиж монархії до критичного мінімуму, що було критично важливо ще й в умовах Першої світової війни. Народ, в тому числі і представники тодішних вищих верств росії, бачив у ньому «темну силу», яка маніпулює владою через слабкості та таємниці царської родини.

Джеффрі Епштейн відіграв схожу роль для західного істеблішменту. Він не просто був багатим фінансистом — він був «брамником» до світу задоволень, який став пасткою для найвпливовіших людей планети.

Спільні риси руйнівного впливу:

Доступ через вразливість: Распутін увійшов у довіру через хворобу спадкоємця престолу, Епштейн входив у довіру через фінансові послуги та організацію дозвілля, яке згодом перетворювалося на компромат. В обох випадках сумнівні персонажі так чи інакше впливали на політичні еліти через різноманітні оргії та збочення.
Символ системного гниття: В обох випадках суспільство сприймало цих осіб не як поодиноких злочинців, а як симптом того, що вся верхівка влади є аморальною та корумпованою.
Ефект доміно: Присутність Распутіна в палаці змусила відвернутися від монарха навіть найзапекліших монархістів. Опубліковані файли Епштейна роблять те саме сьогодні: вони підривають довіру виборців до демократичних інститутів, показуючи, що закон працює не для всіх.

Распутін був вбитий у грудні 1916 року групою змовників, які наївно вірили, що усунення «старця» врятує трон. Проте було запізно: престиж влади вже лежав у руїнах. Менш ніж за три місяці після його смерті російська імперія припинила своє існування.

Смерть Епштейна у в’язничній камері за загадкових обставин у 2019 році також не зупинила процес. Навпаки, вона перетворила його на міфічну постать, чиї «мертві руки» продовжують тягнути за собою на дно репутації світових лідерів. Кожна нова публікація файлів — це черговий цвях у труну суспільного договору між елітою та народом.

Історична паралель підказує: коли сакральність та авторитет влади зникають, будь-яка зовнішня чи внутрішня криза може стати фатальною. Якщо на початку XX століття каталізатором стала Перша світова війна, то сьогодні це може бути глобальна економічна рецесія або соціальний вибух, підігрітий відчуттям несправедливості.

Файли Епштейна — це не просто хроніка злочинів. Це діагноз системі, де близькість до «обраних» давала імунітет від моралі та права. І як показує приклад Распутіна, коли така система втрачає обличчя, її падіння стає лише питанням часу.