Чи готова Європа захищати Україну: підсумки конференції "Коаліції охочих"
Хід зустрічі: від обіцянок до планів
Зустріч, співголовували на якій Франція та Великобританія, зібрала представників 26 країн, включно з Канадою, Австралією та Японією. Президент Франції Емманюель Макрон оголосив, що коаліція погодилася на "тривалі гарантії безпеки" для України, включно з розгортанням військ як "сили стримування" після припинення вогню. Це не просто декларація – Макрон запропонував об'єднану місію як альтернативу, але наголосив на готовності Європи взяти на себе відповідальність.
Прем’єр-міністр Великобританії Кір Стармер заявив про "непорушну відданість Україні" за підтримки президента США Дональда Трампа. Він заявив, що країни Коаліції готові постачати Україні ракети великої дальності для зміцнення її оборонних можливостей. Стармер також закликав посилити тиск на путіна, щоб змусити його припинити бойові дії.
Німеччина поки міркує, яку позицію зайняти, й головним чином це пов’язано з необхідністю отримувати згоду на участь у місії німецького парламенту. Також канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив про те, що його подальші рішення будуть залежати від позиції США.
Підсумком стала Паризька декларація, де країни зобов’язалися надати "заспокійливу силу" або "сили стримування" – війська для моніторингу та захисту після війни. Це включає навчання, матеріальну допомогу та, ключове, розгортання контингенту. Загалом, коаліція охоплює понад 26 країн, які вже надали Україні зброю та допомогу, але тепер акцент на поствоєнній фазі.
Президент України Зеленський охарактеризував це як "рамкову перемогу": без конкретики, але з фундаментом для майбутніх зобов'язань. За його словами, є домовленість, що буде присутність військових. Приблизна кількість тих, хто погодився, вже зрозуміла. Присутність буде різна — як у небі, так і на морі, і на землі.
Перспективи відправки іноземних військ: реальність чи риторика?
Фокус на війська – це відповідь на заклики Києва про гарантії безпеки, подібні до статті 5 статуту НАТО. Макрон наголосив, що сили будуть не бойові, а для стримування. Але чи готові європейські країни до цього? Франція та Британія, як ядерні держави, готові надати "ядерну парасольку", але інші, як Німеччина, стриманіші та заявляють про економічну підтримку та військову допомогу озброєнням та спорядженням.
Диктатор росії путін уже відреагував, назвавши іноземні війська "цілями", по яким він збирається завдавати удари, що додає ризику.
Для мене перспективи відправки військ – це подвійний меч. З одного боку, це могло б стримати росію, забезпечивши "червоні лінії". З іншого – це ризикує ескалацією, адже НАТО уникає прямого втручання.
Коаліція "охочих" – це спроба обійти консенсус Альянсу, але без США. Хоча, за словами Емманюеля Макрона, США брали активну участь у всіх стадіях роботи "Коаліції охочих". Це виглядає як європейська ініціатива. Зеленський, за даними Politico, привітав це, але наголосив на "неможливості компромісів з територіями".
Ця зустріч – це сигнал, що Європа втомилася чекати на Трампа і бере справу в свої руки. Але без конкретики – скільки військ, де і коли – це більше декларація, ніж план. Перспективи військ реальні, але обмежені: ймовірно, моніторинг кордонів, а не фронт. Для України це шанс на гарантії, але ризик – якщо це залишиться словами, як багато європейських обіцянок. Європа, здається, готова, але чи вистачить волі? Час покаже, але ця коаліція – крок до самостійності, який може змінити гру.
