Вибори президента Польщі 2025: наслідки для України

Перемогу у другому турі виборів президента Польщі з мінімальною перевагою (50,89%) здобув консерватор Кароль Навроцький, підтриманий правою партією "Право і справедливість" (PiS), обійшовши ліберального кандидата від правлячої коаліції Рафала Тшасковського (49,11%), мера Варшави. Ці вибори, що проходили на тлі високої явки (72,8%), стали важливим моментом для внутрішньої політики Польщі та матимуть значний вплив на її відносини з Україною, особливо в контексті війни з Росією.

Перший тур 18 травня не виявив абсолютного переможця, коли Тшасковський набрав 31,36%, а Навроцький – 29,54%. Другий тур виявився напруженим, з неоднозначними екзит-полами, які спочатку давали перевагу Тшасковському, але остаточні результати перекинули шальки терезів на користь Навроцького. Його кампанія активно використовувала підтримку від Дональда Трампа та консервативних кіл США, що стало одним із факторів його успіху. Тшасковський, у свою чергу, спирався на підтримку прем’єр-міністра Дональда Туська та проєвропейську риторику, але не зміг переконати достатньо виборців.

Перемога Навроцького посилила позиції консервативних сил у Польщі, попри те, що виконавча влада залишається в руках коаліції Туська. Президент у Польщі має право вето на законодавство та вплив на зовнішню політику, що робить його роль ключовою. Навроцький, як історик і колишній директор Інституту національної пам’яті, відомий своєю антиросійською позицією, але водночас скептично ставиться до інтеграції України в НАТО та ЄС. Його риторика під час кампанії включала ідеї обмеження підтримки українських біженців і вимоги поступок від Києва, що контрастує з більш проукраїнською позицією Тшасковського, який заявляв: "Польща повинна підтримувати вступ України в НАТО, бо тоді поляки будуть у безпеці".

Перемога Навроцького може мати як позитивні, так і негативні наслідки для України.

З одного боку, його антиросійська стійкість може зберегти підтримку Польщі у протидії агресії росії, що є критичним у контексті війни.

З іншого боку, скептицизм щодо членства України в НАТО та ЄС, а також акцент на захист польських економічних інтересів (наприклад, від конкуренції з українськими аграріями) можуть ускладнити логістику військової допомоги та дипломатичну підтримку. Навроцький уже висловлював ідею умовної підтримки України, що включає символічні та матеріальні поступки, такі як вирішення історичних суперечок.

Навроцький у відповіді на привітання президента України Володимира Зеленського заявив про необхідність вирішити "давно назрілі історичні питання" для подальшого партнерства між країнами. Ймовірно, йдеться про Волинську трагедію 1943–44 років, яку в Польщі вважають геноцидом поляків з боку ОУН-УПА. Навроцький неодноразово порушував цю тему під час передвиборчої кампанії, наголошуючи, що не бачить України в ЄС чи НАТО без розв'язання цього питання, зокрема проведення ексгумації жертв.

Водночас політик підтвердив підтримку України у війні з росією та закликав до діалогу задля безпечного спільного майбутнього.

Крім того, зростання антиукраїнських настроїв у польському суспільстві, яке відобразилося в кампаніях обох кандидатів, може вплинути на гуманітарну політику. Тшасковський пропонував обмежити соціальні виплати для не працюючих українців, а Навроцький пішов далі, натякаючи на можливе закриття кордонів у разі відсутності компромісів. Це може загрожувати мільйону українських біженців, які проживають у Польщі.

Перемога Навроцького може зміцнити зв’язки з адміністрацією Трампа, що вже підтримала його під час кампанії. Це може відобразитися на трансатлантичній політиці, але також ускладнити координацію з ЄС, де Польща під Туском стала ключовим союзником України. Навроцький, вірогідно, може стати союзником угорського прем’єра Віктора Орбана та словацького лідера Роберта Фіцо, що посилить євроскептичний блок у Європі, потенційно послабивши єдність у підтримці Києва.

Вибори президента Польщі 2025 року відкривають нову главу у відносинах із Україною. Хоча повна зміна курсу малоймовірна через обмежену владу президента, риторика Навроцького та його симпатії до консервативних цінностей можуть створити перешкоди для безперервної підтримки України. Київ тепер змушений буде адаптуватися до нового балансу сил, шукаючи компромісів із Варшавою, водночас зберігаючи стратегічне партнерство. Розвиток подій залежатиме від того, наскільки Навроцький використає своє вето та чи вдасться Туску зберегти проукраїнський курс уряду.