Я отгоню тупую боль

- ну шо, ти вже з кінцями?
- нє, на тиждень!
- вертатись будеш? контракт підписав?
- по закону ше місяць. два - як показує практика. вобщєм - три. буде видно. як бог дасть.
- і шо там?
- стріляють!
- війна?
- після 9 травня більше "насипати" стали. але нічьо - тримаємось.
машина рушила з повороту на Лезнево. Хмельницький. водій і чотири попутника.
жіночка озирається на заднє сидіння, дивиться на хлопця, років 25, у військовій формі.
- так ти підеш на контракт?
- ні! сім.я. діти. відслужу і хватіт.
- я в палаті з одною жінкою лежала. так казала вона, шо чоловік її добровольцем пішов. рік воював. вернувся. побув трохи із сім.єю і далі пішов. контракт - Донбас. каже, шо не може всидіти вдома, каже шо не цікаво. а тобі як?
- якшо не вб.ють - вернусь.
- та ну... шо ти городиш? не вб.ють.
- інших же вбивають.
повисла мовчанка.
водій крутнув кермо й натиснув гальма - світлофор.
жінка:
- Вальку знаєш? Вітьки Гедзя?
- ну!
- так розказувала. приходить додому, каже, баче мала сидить, ножем в телефоні колупає. ти шо? - питає - шо робиш? а дитині роки три. тато звонив - говорить мала - я з телефону хотіла достати його. немає. Вальчин вже другий рік Там. раз в пів року приїжає. (пауза) страшно.
водій час від часу дивиться в дзеркало заднього виду. дивиться на хлопця в піксельці, який нервово крутить у руках смартфон. ноги трясуться. дихає важко.
водій:
- слухай, а шо там з Мауглі сталось? камбатом 72. нашим з Хмельницького.чув його з п.яти метрів розстріляли. хоронили недавно.
хлопець звів погляд:
- ні, не знаю. чув шось таке, але не знаю.
світлофор - зеленим.
дорога - поїхали!
в лобове скло б.ють краплі - дощить.
гул мотора робить чергову паузу менш помітною.
- батя, а до Синяви скільки?
- 35.
- у мене тільки тридцятка. візьмеш?
водій мовчки кивнув.
чоловік, у червоній футболці, шо увесь цей час сидів і розглядав свій закордонний паспорт, подав дві двадцятки: "без здачі. я докину"
їх взяла жінка з переднього сидіння й доплюсувала мої 35 і свої. після цього "касу" віддала водію. той поклав їх на магнітолу й відразу вмикнув радіо.
голос Стаса Міхайлова затягує:
"ну вот и все, ну вот и все, ну вот и все,
я ухожу из твоей жизни,
лишь только плачет за окном
холодный ветер января."
жінка дивиться через вікно на обочину дороги.
філософськи:
- я от думаю якби не майдан війни не було б. всьо політіка. відмили гроші і всьо. відмили гроші і всьо... їхні ж діти за граніцами, а простий хай іде, хай воює...
(пауза)
динамік рипить словами пісні:
"ну вот и все, ну вот и все, ну вот и все,
и от венчания до тризны
хотел с тобою рядом быть,
но видно это не судьба."
- а так...хай мучаться. вертаються і мучаться. надивляться всякого Там і їм вже не інтєрєсно. ЕХ! - жінка важко зітхнула і замовкла остаточно.
мовчить.
всі мовчать.
тільки він.
тільки Стас Міхайлов:
"я отгоню тупую боль,
что сердце ранит словно нож,
я мог бы все тебе простить,
но не предательство и ложь."