"Послухали Лисичку і Щуку кинули — у річку"
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцімби вона такеє виробляла,
Що у ставу ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в шаплиці
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькі стали.
На той раз суддями були
Якіїсь два Осли,
Одна нікчемна Шкапа
Та два стареньких Цапа, —
Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий.
За стряпчого, як завсігди годиться,
Була приставлена Лисиця...
А чутка у гаю була така,
Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких...
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогів не мав!), —
А все-таки катюзі,
Як кажуть, буде по заслузі.
Зійшлися судді, стали розбирать:
Коли, і як воно, і що їй присудити?
Як не мудруй, а правди нігде діти.
Кінців не можна поховать...
Недовго думали — рішили
І Щуку на вербі повісити звеліли,
— Дозвольте і мені, панове, річ держать!
Тут обізвалася Лисиця. —
Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити! —
Розумна річ! — всі зачали гукать,
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку.
А тепер повернемося до нашого часу, де розвертаються майже такі ж самі непорозуміння.
Американський рудий лис Дональд Трамп запропонував російського "щукаря" путіна в якості посередника між Ізраїлем та Іраном. Американський президент сказав, що "був би відкритий" до можливого посередництва господаря кремля у конфлікті між Ізраїлем та Іраном, додавши, що сам путін "готовий" до цього:
"Він дзвонив мені з цього питання. Ми довго розмовляли про це. Ми говорили про це більше, ніж про його ситуацію (імовірно, війну росії проти України). Я вірю, що це питання буде вирішене", – сказав Трамп.
На цю пропозицію відразу відповів французський президент Макрон, що перебуває у Гренландії. Він зазначив, що росії "бракує авторитету" для таких посередницьких зусиль:
"Я не вірю, що росія, яка зараз бере участь у конфлікті високої інтенсивності (війні проти України) та вирішила не поважати Статут ООН протягом кількох років, може бути посередником".
Мені щось підказує, що ми стаємо свідками найбільш зухвалого "договорняку" ХХІ сторіччя. Уявімо собі таку картину - путін попереджає Іран, що Ізраїль готує напад на його ядерні об'єкти. Паралельно від попереджає Натаньягу, що в Ірані майже створена ядерна бомба, яку упродовж декілька тижнів скинуть на голови мешанців Ізраїлю. Починається дуже вигідна для кремлівського покидька війна, в підсумку якої відволікається увага світу від його війни з Україною і зростає ціна нафти, що надає росії можливісь продовжувати війну проти Київа. Після того, як починаються взаємні удари на Близкому Сході, він телефонує Трампу і пропонує свої послуги по згортанню ним же самим роздутого конфлікту! Таким чином Трамп одержує Нобелівську премію миру, путін отримує легітимізацію у світі (а можеливо стає спільником дідуся по "нобелю"), а Європа визнає їх обох неперевершеними "миротврцями". До речі, обидва заробляють дуже файні гроші на підскоку ціни на нафту.
Як це не боляче, але задоволені й інші учасники гри - Натаньягу знову виграє вибори і залишається при владі, аятола Хаменеі чужими руками позбавляється ядерної програми і стає в очах мільонів мусульман мучеником за віру, отримуючи підтримку арабського світу, а Україна відходить на другий план світових новин. Як вам таке?
P.S. Колись чув таку одеську байку. Відомий спортсмен Сергій Ісаєвич Уточкін був не лише знаменитим льотчиком, авто-мотогонщиком, але ще й балувався велоспортом. Під час одного з тренувань, яке він зазвичай проводив на Приморській, погромники, що вийшли з-під Пересипського мосту, розкрадали майно в єврейськіх будинках. Уточкін заступився за жінку і був жорстоко побитий. Коли в лікарні його відвідав пристав і попросив розповісти про те, що сталося, Уточкін відповів:
- Вони били євреїв та велосипедистів.
- До чого тут велосипедисти? - здивувався пристав.
На що Уточкін відповів слабшаючим голосом:
- Я знав, що з приводу євреїв у нас із Вами жодних розбіжностей немає...
Хто зна, може у майбутньому хтось змінить "велисипедистів" на "українців" і вигадає новий, не менш сумний анекдот...
