Фестивальный дворец ОМКФ: кино, мнения и люди (ФОТО)

Театр музкомедии превратится в Фестивальный Дворец ОМКФ, а красная дорожка в место для селфи. Южный Курьер собрал мнения людей о фильмах, показах и первых днях кинофестиваля.


Дарья Бадьёр, кинокритик, редактор раздела “Культура” он-лайн издания LB.ua, член жюри FIPRESCI от Украины:
- Ради чего стоит смотреть новый фильм Вуди Аллена, так это ради Джесси Айзенберга - наконец-то его ужимкам нашли удачное применение. Я вообще его очень люблю, но тут он как никогда органичный. В Кристен Стюарт по-прежнему не врубаюсь. В остальном ничего особенного, но лучше, чем Irrational Man.

“Varta 1”

Материал для фильма был снят в начале 2015 года во Львове. Как заявляет режиссер Юрий Грыцына, с одной стороны, “Varta 1” – личный видео-дневник, разворачивающийся на фоне исторического события, а с другой – попытка предоставить голос огромному количеству людей, которых вряд ли бы услышали вне контекста переговоров по радио в последние дни Майдана.
Грыцына обработал около 50 часов аудиозаписей переговоров львовских автомобилистов и попытался реконструировать центральные дилеммы последних дней Майдана.

Дарья Бадьёр, кинокритик, редактор раздела “Культура” он-лайн издания LB.ua, член жюри FIPRESCI от Украины:
- Как Varta 1 в Одессе посмотрели? Тут одна дама только что зарядила, что фильм примитивный и там нет авторского взгляда, спросила, зачем его взяли в программу. Грыцына ответил, что не будет оправдываться и что отбор его фильма на ОМКФ означает, что молодым украинским режиссерам надо снимать и экспериментировать. Большинству зрителей ответ понравился.

 

Сезон селфи на ОМКФ уже как пару дней открыт.

Напомним, что Южный курьер в преддверии открытия седьмого Одесского Международного кинофестиваля составил свой список фильмов на которые стоит обратить внимание любителям кино.

Сегодня же, в музкомедии состоялась премьера фильма Рефна "Неоновый демон". На самом деле мнения по поводу этого фильма разделились. Одни зрители говорят, что картина "пустышка", мол много шума но ничего особенного. Другая половина из зала виходила довольной. Так как фильм, во-первых стильный, жестокий (все в стиле режиссера), есть кровь, фанатичность, есть постоянный нарратив. 

На протяжении фильма камера, по большей части, статична. Николас хотел, чтобы у зрителя было ощущение, будто он просматривает фотоальбом. “Он любит рассказывать истории в структуре одного кадра, с минимумом монтажа. Он хочет, чтобы зрители сами могли заполнить какие-то пробелы” - говорит оператор фильма Наташа Брайер.
"Неоновый демон" самый скандальный фильм Каннского кинофестиваля 2016. В ролях: Ель Фаннинг, Киану Ривз, Кристина Хендрикс, Эбби Ли.

Светлана Бондар, старший преподаватель факультета журналистики ОНУ им. Мечникова:
- Кінофест для мене розпочався не з червоної дорожки, а з французької драми-комедії "Людожери". Не зважаючи на те, що фільм тривав майже 2,5 години - сумувати не довелося. Фільм вітаїстичний, експресивний і по-французьки гамірний. Ілюстрація до Шекспірівського "Життя театр, а люди в ньому актори". Кілька окремих драм, які розгортаються на очах у всієї трупи мандрівного театру, які, до речі, грають на своїй сцені Чехова. Після перегляду залишився дивний гіркуватий присмак від усвідомлення швидкоплинності життя. Режисер грає на всій гамі почуттів! Можна і посміятися і поплакати, залюбуватися і здивуватися, отримати еститичне задоволення і заплющити від огиди очі. Там про народження і про смерть, Про любов і про зради, молодість і старіння! Про розуміння сексу по-французьки. Кілька кульмінацій, як у Нечуя Левицького в "Кайдашевій сім'ї" , де піки - це сварки. Заінтригувала? То ж дивитися!

 

Другий фільм більше здивував, ніж сподобався. Я давно для себе вирішила не читати синопсиси до фільмів. То ж уже власне на перегляді фільму Педро Альмадовара (одного з найулюбленіших режисерів) з’ясувала, що сценарій написаний автором на основі текстів Еліс Манро. Хоча у неті авторка взагалі не згадується як автор сценарія, сюжет фільму - це мікс кількох історій з Альмадоварівською переакцентуалізацією. Так от, побачивши застереження про "18+" і знаючи попередні фільми метра, була готова до всього, крім спокійної оповіді без крутих піке - усе як в прозі канадійки. Я довго вчитувалася в її тексти і впритул не вбачала в ній сучасного Чехова (як зазначали критики), але знайшла там щось інше. Мені сподобалася відсотність менторства в оповіданнях - вони були рівні, прямі, відторонені, а ти там далі сам вирішуй, де зупинитися і про що подумати. Альмадовар переніс локації, дія у фільмі відбувається в гарячій Іспанії, а не у виваженій Канаді. Але динаміки цей факт, на жаль, не додав. Одним словом - крім кількох моментів - це був не Педро Альмадовар. Ну, принаймні, не той, до якого ми звикли. Фільм непоганий, але не фонтан. Буду переглядати ще раз, і вам раджу подивитися. Тим більше, що в одеситів ще є шанс - на днях буде ще один показ у "Родіні".
На "Світське життя" не ходила. Не люблю занадто пафосні заходи на фесті, краще спокійно подивлюся в кінотеатрі через тиждень. Хоча Вуді Аллена люблю. Але, якщо правильно зрозуміла з трейлера, це швидше знову черговий "стьоб" майстра, ніж шедевр. Але дивитися обов’язково буду - не пропускаю жодного його фільму.

 

 

 

Материалы по теме